Автор: goodsite

Обсяги заготівлі брухту чорних металів в Україні за роки незалежності скоротилися у 6 разів — до мінімальних показників під час широкомасштабної війни. При цьому, перспективи повернення до більш-менш суттєвого зростання галузі достатньо сумні. Про це пише аналітичний центр GMK-Center у статті «Зникаючий ресурс: виклики для української брухтозаготівлі».

«Деіндустріалізація економіки стала головним фактором, що визначає стан ринку брухту в Україні. Це незворотний процес. Розрахунки аналітиків показують: колишні обсяги брухтозаготівлі залишилися в минулому, швидше за все, назавжди», — йдеться у статті.

За даними GMK-Center, ріст брухтозаготівлі в Україні припав на другу половину 1990-х, у 2000 р. галузь досягла історичного максимуму в 11 млн т за рахунок утилізації радянської промислової спадщини, а потім, з 2001 р. спостерігався стійкий спад через низький рівень інвестицій в оновлення металофонду та фактичне зникнення цілих секторів українського машинобудування.

«Головним джерелом брухту в Україні в останні роки був амортизаційний брухт, на частку якого припадало до 75%. Іншими словами, ця галузь працювала і продовжує працювати на накопиченому ресурсі радянських часів. Цей ресурс не поповнюється належним чином через занижене споживання сталі в Україні», — підкреслюють у GMK-Center.

Війна поглибила проблематику ресурсів і заготівлі брухту. Частина української території виявилася окупованою або ареною активних бойових дій. Зараз обсяг брухту в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, частково в Харківській і Сумській обл. близький до нуля. Раніше ці регіони забезпечували близько 1 млн т брухту на рік. Компенсувати втрачені обсяги підвищенням заготівлі в інших регіонах неможливо, оскільки потенціал генерації брухту на інших територіях обмежений. Радянська індустріальна спадщина здебільшого була зосереджена саме в промислових областях Сходу України.

Активні бойові дії, падіння економіки, падіння і стагнація промислового виробництва, еміграція з країни і нестача персоналу, мобілізаційні процеси – впливають на брухтозаготівельну галузь негативно. Як результат, кількість учасників ринку скорочується. У 2009 р. в Україні налічувалося близько 1700 брухтозаготівельних компаній. Зараз, за експертними оцінками, їх залишилося не більше 100-120 з активною кількістю майданчиків для збору брухту від 250 до 300.

«Тому, очевидно, українська брухтозаготівля буде і надалі перебувати на плюс-мінус нинішньому рівні», — зазначають у GMK-Center. І додають, що у гравців, що залишилися в галузі, немає доступного брухту через деіндустріалізацію та падіння економіки за 3,5 роки повномасштабної війни; немає перспектив утворення машинобудівного брухту, оскільки галузь скорочувалася 20 років, а через війну і геополітичні ризики має дуже слабкі перспективи; немає можливості активно працювати з військовим брухтом через законодавчі обмеження; немає потенціалу для збільшення збору брухту через обмеження потужностей самої галузі, яка сильно скоротилася і зменшилася під час війни.