Ellyt, always here

Рубрика: Промисловість

  • На Каметсталі після капремонту відновила роботу доменна піч №9

    На комбінаті Каметсталь, що входить до Групи Метінвест, завершили наймасштабніший капітальний ремонт доменної печі № 9 з початку широкомасштабного вторгнення. Обсяг інвестицій у проєкт склав 17,9 млн доларів. Після завершення роздувальних робіт домна вже дала першу плавку чавуну, повідомила пресслужба компанії.

    Роботи були виконані у повному обсязі й за графіком. Зокрема, відновлення вогнетривкої футеровки шахти і горна, а також часткова заміна системи охолодження печі. На ключових дільницях домни залили понад 800 тонн вогнетривкого бетону, а також замінили понад 260 холодильних плит горна, верхньої лещаді, фурменої зони, заплічиків і частково шахти печі.

    Окрім того, на ДП-9 був встановлений новий завантажувальний пристрій з усіма комунікаціями. Це результат злагодженої командної роботи всіх учасників ремонту і надійних партнерів – Запорізького ливарно-механічного заводу, де була виготовлена більшість основних вузлів і деталей завантажувального комплексу: засипний апарат, великий конус, обертовий розподільник шихти тощо. Спеціалісти заводу провели укрупнене складання завантажувального пристрою, а монтаж безпосередньо на печі виконали спеціалісти цеху ремонту металургійного устаткування. Загалом для капітального ремонту ДП-9 фахівці ЗЛМЗ виготовили понад 210 тонн різноманітних металоконструкцій.

    «Капітальний ремонт доменної печі № 9 – один із найважливіших пунктів цьогорічної інвестиційної програми комбінату Каметсталь. Її першочергові завдання спрямовані на підтримання надійності основного обладнання та технологічних процесів для стабільного випуску товарної продукції. Адже стабільно працююче підприємство забезпечує робочі місця, надходження до державного бюджету, експорт і валютну виручку, можливість допомагати громадам. Попри виклики повномасштабної війни, Метінвест робить усе можливе, щоб забезпечити виробництво і підтримати економіку України», — зазначив Олександр Мироненко, операційний директор Групи Метінвест.

    Помітно оновлено ливарний двір, де замінили металоконструкції центральних і транспортних жолобів і устаткування, насамперед машини розкриття та закриття чавунної льотки. Згідно із графіком виконані супутні капітальні ремонти повітронагрівачів та пилоуловлювача, вогнетривів та металоконструкцій тракту гарячого дуття та кільцевого повітропроводу, бункерної естакади та бункерів, вагон-вагів, устаткування завантаження доменної печі та машинного залу, металоконструкцій похилого мосту.

    В межах капремонту значну увагу приділили благоустрою та підвищенню безпеки праці персоналу. Зокрема облаштували новий металевий перехідний місток для безпечного підйому з нульової позначки на піч. Також відремонтували дві кімнати для горнових. Оновлення виконані і у приміщенні керування ДП-9 – частково замінили плитку, пофарбували стіни, поліпшили освітлення, оновили меблі, оргтехніку.

    Як наголосив Денис Пінчук, начальник доменного цеху Каметсталі, усі передбачені роботи виконали за 50 діб. Щодоби до ремонту були залучені майже 380 учасників. «Завдяки нашій спільній роботі ДП-9 успішно ввійшла у роздувальний період, після чого ми отримали перші 200 тонн чавуну – відпрацювали добовий виробничий графік з перевиконанням. За підсумками капремонту піч приведена до проєктних параметрів, зокрема за продуктивністю, що надалі забезпечить надійне і стабільне виконання виробничих завдань», — зауважив він.

    Нагадаємо, капремонт доменної печі №9 на Каметсталі розпочали у травні цього року. На підприємстві також триває масштабний капітальний ремонт агломераційної машини №9.

  • Феросплавні заводи України за 5 місяців наростили експорт у 6,7 раза

    Україна в січні-травні цього року наростила експорт феросплавів у натуральному вираженні в 6,7 раза (далее…)

  • Україна за 5 місяців наростила вивезення металобрухту більше ніж наполовину

    Українські підприємства у січні-травні цьогоріч збільшили експорт брухту чорних металів на 45,5% (далее…)

  • Споживання сталі в Україні за 5 місяців зросло на 14,5%

    За підсумками січня–травня 2025 року ємність внутрішнього ринку металопрокату в Україні становила 1,55 млн тонн, що на 14,5% більше, ніж за аналогічний період 2024 року, коли споживання сталі було на рівні 1,36 млн тонн. Такі дані наводить об’єднання підприємств «Укрметалургпром».

    За цей період на український ринок надійшло 966 тис. тонн металопродукції вітчизняного виробництва, що становить 62% від загального обсягу споживання. Частка імпортного прокату склала 591,8 тис. тонн, або 38%.

    Імпортна структура залишається незмінною — плоский прокат домінує з часткою 76,8%, тоді як на сортовий прокат припадає 21,2%. Основними імпортерами залишаються країни Європи (57,7%), на другому місці — ЄС-27 (23,5% ), на третьому – країни Азії (18,3%).

    Нагадаємо, у січні-квітні 2025 року ємність ринку металопрокату в Україні становила 1,19 млн тонн, що на 19,1% більше в річному обчисленні.

  • Чому вчить історія з British Steel

    Непродумана та непослідовна державна політика поставила під загрозу майбутнє великого британського сталеливарника. І зараз уряд стоїть перед вибором між «поганим» та «дуже поганим» сценарієм.

    Націоналізація, приватизація, знову націоналізація

    Уряд Великобританії створив корпорацію British Steel Co. (BSC) 1964 р. шляхом націоналізації 14 приватних меткомпаній. Тоді галузь потребувала масштабної модернізації, переходу з мартенівського на конвертерне виробництво сталі. І, за версією влади, «приватники» не мали коштів для таких інвестицій.

    Так це було чи ні, зараз важко сказати. Але факт полягає в тому, що уряд таким чином визнав стратегічну роль металургії для британської економіки. І свою відповідальність за її стан. Але, за великим рахунком, він не впоралося з поставленим завданням.

    Чистий збиток BSC 1980 р. становив £545 млн, космічну на той час суму. Як антикризовий захід менеджмент не придумав нічого краще, як скоротити 60 тис. працівників. У відповідь профспілка сталеливарників оголосила страйк, вперше за більш ніж 50(!) років. Він тривав понад 3 міс. За подіями на British Steel стежила вся країна.

    І в 1988 р. компанію знову приватизували. За тих саме мотивів, через які 24 роки тому націоналізували. Тільки тепер грошей на інвестиції в оновлення потужностей не знайшлося у держави.

    Далі в 2007 р. підприємства BSC у складі консорціуму Corus Group купила індійська Tata Steel. Можна припустити, що її основною метою був захід на британський сталевий ринок, а не розвиток місцевої металургії. Тому 2016 р. Tata Steel Europe позбулася комбінату British Steel Scunthorpe, електрометзаводів Teesside Beam Mill та Skinningrove Steelworks.

    Вони перейшли до інвесткомпанії Greybull Capital, яка спеціалізується на купівлі та перепродажу проблемних активів. У 2020 р. вона знайшла покупця на ці підприємства, які увійшли до складу нової компанії, що повернула собі колишню назву British Steel. Власником стала китайська металургійна група Jingye Group із провінції Hebei.

    Передумови нової націоналізації

    Спочатку китайці обіцяли за 10 років інвестувати £1,2 млрд у модернізацію BSC. Загалом у 2021-2023 pp. вони спрямували на ці цілі £100 млн: на невелику нову МНЛЗ, піч для попереднього нагрівання брухту, заміну цехових кранів та прилади контролю викидів. Тобто це були речі з розряду «косметичних» вдосконалень.

    Найвагомішим проектом мало стати будівництво електросталеплавильного цеху з двома печами замість існуючого доменного на комбінаті Scunthorpe. Його вартість оцінюється в £2 млрд, досить «круглу» суму. Ще восени 2023 р. Jingye стверджувала про готовність вкласти £1,25 млрд у цей проект. Потім сума знизилася до £1 млрд. А другу частину, тобто половину вартості, китайська компанія запропонувала інвестувати уряду Великобританії.

    З цього моменту починається нова історія, що призвела до часткової націоналізації British Steel у квітні цього року. Якщо зовсім стисло, сторони не дійшли згоди щодо ціни питання. Влада погодилася вкласти лише £500 млн, або 50% від запиту Jingye. Таку суму вони раніше зобов’язалися виділити на аналогічний проект Tata Steel для комбінату Port-Talbot.

    Тільки там будівництво електродугової печі замість доменної коштуватиме £1 млрд. Тобто йдеться про частку державного фінансування 50%. А для Scunthorpe, якби китайці погодилися, це було би лише 25%. Тому вони таку пропозицію відхилили. І попередили, що закриють сталеплавильне виробництво на комбінаті. А прокатні заводи у подальшому забезпечуватимуть імпортною заготівкою.

    Після цього 12 квітня 2025 року британський парламент дозволив уряду взяти під контроль управління British Steel. А саме: керувати персоналом та операціями BSC, у тому числі закуповувати залізну руду для продовження доменного виробництва в Сканторпі.

    І тепер для повного розуміння ситуації необхідно відповісти на два пов’язані питання. Чому Jingye вирішила припинити виплавку сталі на комбінаті Scunthorpe і чому взагалі виникло питання про часткове фінансування держави в проєкт приватної компанії.

    Ні виробляти, ні інвестувати

    Проголосивши курс на декарбонізацію економіки, уряд Британії за прикладом Євросоюзу запровадив плату за парникові викиди. Причому їх базову вартість визначає уряд. На 2025 рік вона встановлена на рівні £41,84/т. Це робить збитковим виробництво сталі з чавуну. Очікувалося, що така система буде сприяти переходу метзаводів до більш екологічних технологій.  Насамперед до R-EAF scrap based електродугової плавки сталі з металобрухту та DRI.

    Але це вимагає величезних інвестицій. А їх окупність знаходиться під питанням з двох причин. Перша – висока вартість електроенергії. За даними асоціації UK Steel, вона обходиться місцевим меткомпаніям на 50% дорожче в порівнянні з виробниками в Німеччині та Франції. Ціновий диспаритет досягає £22 /МВт-год.

    Він виник внаслідок масового переходу на вітрову енергетику, який раніше ініціював уряд. Тому зараз в країні на частку вугільних електростанцій припадає не більше 5% виробництва е/е. При цьому енергія з відновлюваних джерел коштує значно дорожче, ніж з традиційного викопного палива.

    Щоправда, у Великій Британії (на відміну від України) металурги отримують від держави субсидії на електроенергію. Але вони не компенсують додаткові витрати в повному обсязі. Як порахували в UK Steel, за 2020-2024 рр. місцеві виробники переплатили за е/е £807 млн у порівнянні з французькими і £697 млн – з німецькими.

    Друга причина, через яку інвестиції в «зелену» трансформацію британської металургії стають невигідними — низький рівень захисту ринку від імпорту дешевої сталі, що виробляється за традиційними технологіями. І, відповідно, має високий вуглецевий «слід». За оцінками UK Steel, на зарубіжну сталь припадає 60% металоспоживання в країні.

    Отже, ці умови створила держава. Тому його фінансова відповідальність має полягати у пайовій участі за проектами «зеленого» переходу. Але, як зазначалося вище, у випадку з British Steel сторони не досягли згоди щодо ціни питання.

    Що далі?

    Держсекретар з питань бізнесу та торгівлі Джонатан Рейнольдс заявив, що «державна власність залишається вірогідним варіантом для British Steel». Незважаючи на явну нелогічність такого сценарію для влади.

    У такому разі їм доведеться покривати з бюджету збитки від доменного виробництва в Сканторпі (а це, мабуть, чималі суми). Або повністю власним коштом профінансувати будівництво там електросталеплавильного цеху. Тобто, замість £1 млрд (як пропонували китайці) вкласти £2 млрд.

    Тим часом, Jingye Group на початку червня найняла юридичну компанію Linklaters для роботи над поверненням грошей, витрачених на British Steel. Наступним кроком, ймовірно, буде судовий розгляд щодо цього питання. І далеко не факт, що офіційний Лондон його виграє.

    Теоретично можливість позасудового врегулювання залишається, але вона надзвичайно низька, судячи з жорсткої риторики Дж. Рейнольдса. «Особисто я не привів би китайську компанію в наш сталеливарний сектор», — заявив він під час виступу в британському парламенті.

    Вочевидь, подібні заяви звужують поле для подальших перемовин. При цьому сам держсекретар визнав, що особливого вибору уряд не має: «поки немає жодної приватної компанії, яка хотіла б інвестувати в British Steel». Тобто ситуація для влади патова. Причому створила вони її власноруч.

    Виглядає так, що спроби декарбонізації сталевої індустрії без належних умов, захищеності внутрішнього ринку та доступної електроенергії можуть призвести до серйозних негативних наслідків. Підтверджено British Steel.

  • Повна заборона на російську сталь та руду в ЄС позбавить РФ більше 10 млрд євро виручки — Каленков

    Запровадження повної заборони на імпорт російських слябів, чавуну та залізорудної сировини до Євросоюзу дозволить позбавити економіку Росії від валютної виручки обсягом понад 10 млрд євро. Це сума, яку російські компанії зможуть отримати від продажу сировини та сталевих напівфабрикатів європейським клієнтам протягом наступних кількох років, оскільки заборона на їх постачання до ЄС відтермінована до 2028 року. Про це заявив президент об’єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков під час виступу на конференції Fair play у Києві, що буда присвячена санаційній політиці проти Росії та методам боротьби Москви із обходом санкцій.

    Він наголосив, що металургійний сектор РФ є одним з найбільших донорів російського бюджету після енергетики. Металургія забезпечує понад 5% ВВП Росії і має потужний мультиплікативний ефект, впливаючи на десятки суміжних галузей. Більш того, підприємства російської металургії виготовляють спеціалізовані сталі для військово-промислового комплексу РФ, зокрема, трансформаторну сталь, яка використовується у виробництві спеціалізованої техніки та ракет, підкреслив Каленков.

    «Важко уявити функціонуючий ВПК РФ без успішно працюючої металургії. Тому санкційна політика у цій сфері є дуже важливою», — зазначив він.

    Із березня 2022 року в Євросоюзі, США та Великобританії діє заборона на імпорт готової металургійної продукції з Росії. Відтоді постачання з РФ впали, однак не припинилися повністю, оскільки російські підприємства продовжують постачати на Захід сировину та напівфабрикати обсягом близько 2,5–3 млрд євро на рік. Кремль уникає повної заборони завдяки відтермінуванням та виключенням, які пролобіювали окремі країни-члени ЄС. Зокрема, через позицію Бельгії у 2022 році санкції не включали повну заборону на імпорт російської сталі, а через позицію Чехії у 2023 році дозвіл на імпорт слябів з РФ був продовжений щонайменше до 2028 року.

    Ключову роль у цьому процесі відіграють саме філії російських металургійних компаній у Європі, оскільки саме вони є основними споживачами дешевих напівфабрикатів з РФ. Ці компанії отримують перевагу, економлячи від 50 до 100 євро на тонні слябів, вироблених в РФ із використанням дешевого газу та електроенергії. Це спотворює конкурентний ринок ЄС, де багато компаній уже свідомо відмовились купувати російський чавун та сляби. До того ж російські виробники свідомо маніпулюють інформацією щодо можливості замінити напівфабрикати з Росії на продукцію з будь-якої іншої країни.

    «Ми зіткнулися з тим, що уряди окремих європейських країн ухвалюють рішення про необхідність відтермінування санкцій на основі інформації від російських лобістів, яка не відповідає дійсності», — зазначив Каленков. Він згадав, що у 2023 році вони переконали чеське міністерство економіки у технічній неможливості змінити постачальника слябів, хоча це не було правдою.

    «Ми можемо спільно найти рішення, щоб компанії в ЄС не ставали заручниками російських олігархів. Це лежить не тільки в площині санкцій, а й у площині торгової політики», — зауважив Каленков, на думку якого треба не тільки запроваджувати санкції проти російської сталі, а й звертатись до механізмів торгового захисту, щоб позбавити РФ доступу до валютних надходжень, які підтримують агресію проти України.

     

  • У 2024 році 12 країн світу постачали верстати для російського ВПК — Зеленський

    Українські експерти зафіксували постачання сучасних верстатів для російських підприємств військово-промислового комплексу Росії принаймні із 12 країн світу, серед яких Китай, Тайвань, Південна Корея, Японія, Туреччина, а також такі західні країни як Італія, Німеччина, Франція та США, повідомив президент України Володимир Зеленський під час виступу на конференції Fair play у Києві.

    «На жаль сьогодні навіть країни Заходу продовжують постачати Росії обладнання та критичні компоненти. Наші експерти зафіксували сотні типі компонентів в російських дронах і ракетах. Минулого року були зафіксовані постачання верстатів на підприємства ВПК РФ з 12 країн. Це Китай, Тайвань, Південна Корея, Туреччина, Італія, Німеччина, Японія, Франція та США», — зауважив Зеленський.

    За його даними, відомо також про нові контракти, які передбачають постачання відповідного обладнання в РФ вже у 2026 році.

    «Все це треба зупиняти. Також потрібен тиск на тих, хто допомагає Росії зберігати експорт, транспортувати нафту, шукати схеми для обходу фінансових обмежень», — закликав президент.

    Він також звернув увагу на необхідність встановлювати обмеження на експорт новітніх технологій, зокрема ШІ, в РФ, оскільки вони все частіше інтегруються у зброю.

    «Кожен з вас міг побачити, як багато є доказів того, що Росія критично залежить від зав’язків зі світом. Без них просто не було би цієї війни. Російські ракети і дрони, майже вся техніка на полі бою, яка має силу, російські фінанси, технологічні компанії та комунікації — все це залежить від того, як Росія торгує зі світом. Росія продає нафту, інші товари, імпортує технології, обладнання і компоненти. Російське виробництво прямо залежить від наявності сучасних верстатів. Російські ракети та дрони складаються з десятків критичних компонентів, які вони завозять завдяки різним схемам з інших країн. Російський бюджет критично залежить від нафтогазових доходів, російська економіка і олігархи не можуть нормально функціонувати з фінансовими юрисдикціями світу», — сказав Зеленський.

    «Наше спільне завдання очевидне: поки Росія вкладається в цю війну, для них має бути максимально закритим весь світ. Саме це мають забезпечувати санаційні режими наші та партнерів», — додав він.

  • First Copper виходить на індійський ринок і прогнозує стрімке зростання попиту на мідь

    Компанія First Copper Technology Co., Ltd., тайванський виробник мідної продукції, під час щорічних зборів 26 червня повідомила, що розширює свою присутність на індійському ринку (далее…)

  • Фонд держмайна зменшив вартість Сумихімпрому для повторного аукціону з приватизації

    Аукціонна комісія визначила стартову ціну продажу державного пакета акцій 99,99% ПАТ «Сумихімпром» на рівні 1,088 млрд грн, тоді як на попередньому аукціоні підприємство виставили на продаж за 1,2 млрд грн. Торги не відбулися через відсутність учасників.

    У Фонді держмайна зазначили, що, оскільки попередні торги не відбулися через відсутність учасників, незабаром очікується оголошення повторного аукціону з приватизації об’єкта, що дасть нову можливість для потенційних інвесторів.

    Також аукціонна комісія розробила умови приватизації підприємства. Зокрема, новий власник буде зобов’язаний зберегти основні види діяльності Сумихімпрому і соціальні гарантії працівникам та не допустити звільнень протягом 6 місяців, інвестувати у формі капітальних вкладень на технічне переоснащення та модернізацію виробництва не менше 150 млн грн.

    Також інвестор має погасити борги із заробітної плати та до бюджету протягом 6 місяців і заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодуванням витрат на виплату пенсій. Крім того, поставлено вимоги щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості, недопущення виникнення податкового боргу, перерахування дивідендів до держбюджету за 2025-2026 роки тощо. Загальна заборгованість підприємства перевищує 3,4 млрд грн.

    Найближчим часом ФДМУ направить умови приватизації та стартову ціну пакета акцій ПАТ «Сумихімпром» на затвердження уряду, після чого буде визначено дату аукціону.

  • Експорт напівфабрикатів з Китаю зріс на 75% у травні 

    У травні експорт сталевих напівфабрикатів з Китаю склав 1,3723 млн тонн, що на 74,93% більше порівняно з попереднім місяцем (далее…)