Рубрика: Промисловість

В умовах війни на виснаження важливу роль відіграє розвиток виробничого сектору. Пройшовши шлях від окремих законодавчих ініціатив, що вирішували точкові питання, до комплексних рішень, влада сформувала державну політику з підтримки та стимулювання низки виробничих секторів, зокрема, агропромислового сектору, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, енергетики та інших. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський переконаний, що подальша розбудова індустріальної політики є стратегічним пріоритетом для України, однак цю позицію не завжди розуміють міжнародні партнери та донори. Втім нардеп планує і надалі системно просувати законодавчі ініціативи, спрямовані на підтримку виробничого бізнесу. В інтерв’ю Бізнес-порталу UAprom він розповів про вже діючі інструменти, їх еволюцію та майбутні ініціативи на цьому напрямку.

Маємо оновлений склад уряду, який оголосив, що зберігатиме курс на підтримку національного виробника. Які пріоритети в цьому контексті для себе визначає парламент та профільний Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку? Яких нових законодавчих ініціатив можна очікувати?

Дійсно, важливо було почути від прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, що основні програми в межах політики розвитку українських виробників «Зроблено в Україні» будуть продовжені. Це важливий сигнал, який свідчить, що зміна уряду не призводить до погіршення ставлення держави до українських виробників. Очікуємо, що це ставлення надалі буде тільки покращуватися. Ми всі зрозуміли, що під час війни критично важливо мати власне виробництво, бо іноді навіть із купівлею цивільних товарів виникають проблеми: то їх фізично неможливо завезти, то їх з якихось причин не продають, або продають дуже довго чи дуже дорого. Тож завдяки наявності виробництва всередині країни ми можемо вирішити багато своїх проблем.

Якщо говорити про плани, то варто згадати, що я і ще понад 50 народних депутатів, серед яких Данило Гетманцев, Андрій Мотовиловець та Дмитро Наталуха, зареєстрували важливі законопроєкти про запровадження механізму компенсації капітальних інвестицій через податки. Цей крок допоможе імплементувати в Україні відповідну європейську директиву. Суть її полягає в тому, що коли підприємець будує завод в Європейському Союзі, він може компенсувати від 30% до 70% від вкладених капітальних інвестицій. Відповідною євродирективою користуються в тому числі наші найближчі сусіди. Вони можуть запропонувати такий механізм українським виробникам, які змушені тікати від війни з Харківщини, Запоріжжя, Сумщини та інших регіонів, де зараз більш небезпечно. Звичайно, що ця пропозиція може виявитися цікавішою, ніж те, що запропонують навіть в більш безпечних регіонах України, таких як Закарпаття, Буковина чи Львівщина. Завдання держави – ці умови вирівняти, особливо з огляду на наші євроінтеграційні прагнення та здоровий глузд.

Розкажіть більш детально, який механізм ви пропонуєте запровадити в Україні?

Ми пропонуємо механізм часткового відшкодування капітальних інвестицій в залежності від обсягу вкладених коштів. Якщо  інвестиції невеликі – від 100 тис. євро до 1 млн євро, – можна претендувати на компенсацію 70% вкладених коштів. У разі інвестування від 1 млн євро до 20 млн євро компенсація складе 50%. Якщо ж обсяг інвестицій у проєкт перевищує 20 млн євро, то компенсувати можна буде 30% капінвестицій. Відшкодування здійснюватиметься через податки, які підприємство генеруватиме у майбутньому, тож держава наперед нічого не витрачає. Ми пропонуємо, щоб частину цих податків підприємство залишало собі і таким чином компенсувало інвестиції. Мова про податок на прибуток, імпортне мито та імпортне ПДВ на виробниче обладнання і місцеві податки – земля і нерухомість.

А що підпадає під поняття капітальних інвестицій відповідно до законопроєкту?

Це інвестиції у виробниче обладнання, будівництво промислових будівель, інженерно-транспортна інфраструктура, включно з підстанціями, лініями електропередач, комунікаціями, тощо, а також земля під виробництво. Ось ці чотири типи інвестицій ми будемо вважати такими, які підлягають компенсації. Існують зрозумілі та прозорі механізми, які дозволяють державі оцінювати реальну вартість землі, обладнання, будівель та промислової інфраструктури, що допоможе мінімізувати ризик шахрайства чи спроб «хакнути систему». Також передбачена низка запобіжників. Якщо будуть спроби завезений на пільгових умовах верстат перепродати, то отримані пільги доведеться державі повернути. Якщо завод був збудований на пільгових умовах, але не запрацював, то через певний період часу, їх теж доведеться повернути назад.

Після спілкування з виробниками хочу сказати, що жодна інша ініціатива за всі роки моєї парламентської діяльності не викликала такої уваги промисловців, як ця. Вони прекрасно знають, що відбувається в Європейському Союзі. І, звичайно, бізнес чекав, що подібний механізм має з’явитися і в Україні.

Поки розгляд ініціативи, наскільки розумію, перебуває на початковому етапі?

Так, це два законопроєкти — №13414 та №13415. Вони пройшли головний комітет  — податковий, — і ми їх плануємо винести в зал на перше читання. Уже маємо позицію Міжнародного валютного фонду, який висловив застереження з цього приводу. Як відомо, жодна промислова ініціатива в українській політиці не давалася легко. Але ми пояснюємо міжнародним партнерам: якщо ворог знищує наші промислові підприємства, ми втрачаємо робочі місця, втрачаємо здатність щось виробляти, втрачаємо податки. Відповідно, ініціативи, які допомагають відновлювати та будувати промислові підприємства, несуть користь і нам, і їм. Саме так у нас з’явиться можливість в майбутньому повернути гроші, які нам зараз дають. Якщо ж у нас не буде працюючої економіки, нам буде складно працювати із зобов’язаннями. Тому, побудова міцної економіки та промисловості – це наш спільний інтерес. Тим більше, що це європейські механізми. Я впевнений, що ці аргументи будуть почуті.

Бачимо значний інтерес бізнесу до різноманітних інструментів страхування воєнних ризиків. З боку держави певні продукти пропонує Експортно-кредитне агентство. Мінекономіки також анонсувало запуск у жовтні програми компенсацій для промисловості. Можливо, парламент також має власні ініціативи у цій сфері?

Я був автором законопроєкту, який дозволив Експортно-кредитному агентству страхувати інвестиції від воєнних ризиків. На той момент цей механізм був фактично єдиним для українських компаній, альтернатив не існувало. Зараз нарешті страховий ринок починає пропонувати різні продукти. Приватні страхові компанії починають навіть майно страхувати, правда на незначні суми. Знаю, що йде робота в парламентському комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики у співпраці з Національним банком та Міністерством економіки над вдосконаленням цих механізмів, але я особисто до цієї роботи не долучений. Коли ці напрацювання представлять в Раді, тоді можна буде з ними ознайомитися.

Ділова спільнота також закликає державу активніше долучати саме український бізнес до проєктів з відбудови. Зокрема, Федерація роботодавців пропонувала застосувати принцип локалізації до інфраструктурних проектів, які реалізуються в Україні. Які механізми може запропонувати законодавець в цьому контексті?

Чи потрібно говорити про локалізацію у проєктах відновлення? Обов’язково потрібно. Це, мабуть, найбільші гроші, які держава буде витрачати. І дуже важливо, щоб вони допомогли не тільки відновити будівлі, мости, тощо, а й завантажили українські підприємства. Якщо покладатимемось на імпортні товари, іноземні компанії, ще й людей привеземо з інших країн, то повторимо досвід деяких країн на Балканах. Їх відбудували, але 30 років вони стоять завмерлі, тому що не працюють підприємства і немає роботи. Наша задача цього уникнути.

Певні рішення в цьому напрямку вже є. Нещодавно Кабмін за погодженням з Комітетом ВР з питань економічного розвитку ухвалив рішення, яке дозволило розширити перелік товарів, щодо яких діє вимога локалізації в публічних закупівлях. До нього додали 25 найменувань, серед яких товари легкої промисловості, електротехнічне обладнання, кабелі, світлофори, ліфти, труби великого діаметру, металоконструкції, тощо.

Також ми з колегами по комітету і парламенту зареєстрували законопроєкт 13392 про локалізацію в оборонних закупівлях в частині цивільних товарів, готуємо його до першого читання. Сили оборони є дуже великим замовником не тільки зброї. Вони купують автобуси для перевезення особового складу, спецтехніку для перевезення вже військової техніки, форму, до речі, іноді іноземну, за що ми їх жорстко критикуємо. Тож ми плануємо розповсюдити норми законодавства про локалізацію на закупівлі цивільних товарів для Сил оборони.

Крім того, в Україні діють дві програми часткової компенсації вартості за купівлю техніки українського виробництва. Перша програма стосується сільгосптехніки та обладнання для агропереробки і передбачає 25% компенсації. Вона має стабільне фінансування і дає хороші результати. Друга програма передбачає менший відсоток компенсації – 15%, але має ширший перелік покупців та найменувань техніки. Вона розповсюджується на колісну техніку, міський транспорт, енергетичне обладнання, ліфти, будівельну техніку. Нещодавно ми додатково розширили перелік товарів, що підпадають під компенсацію, додавши металообробні верстати, логістичне обладнання, сортувальні лінії та ряд інших позицій.

Важливо, що до участі в цих програмах допускаються товари з високою локалізацією – 40% — 60%. Так українські виробники мають кращий ринок збуту. Це також стимулює імпортерів відкривати виробництва в Україні. Ці програми постійно розвиваємо і плануємо надалі розширювати.

Як саме плануєте їх розвивати надалі? Можливо, вже маєте розуміння, які категорії товарів будуть включені до переліку в майбутньому?

Ми знаходимося в постійній співпраці з виробниками. Іноді бувають ситуації, коли програма працює недосконало. Наведу приклад. Виробники трансформаторів повідомили нам, що попри бажання не можуть взяти участь в програмі, оскільки покупцем їх продукції рідко буває кінцевий споживач. А наша програма передбачає, що на компенсацію може претендувати тільки той, хто здійснив покупку для власних потреб. Це зроблено для того, щоб уникнути перепродажу. Виявилося, що трансформатори частіше купують компанії, які будують підстанції. Тож ми внесли відповідні зміни і таким чином відкрили для виробників трансформаторів додаткову можливість мати кращий збут. От такі нюанси ми постійно відслідковуємо по всім програмам, які входять в “Зроблено в Україні”.

Зараз на розгляді Верховної Ради якраз знаходиться законопроект №12117, який пропонує низку змін до законодавства для вдосконалення функціонування індустріальних парків. Розкажіть детальніше про запропоновані зміни та коли очікуєте на його ухвалення?

У випадку з індустріальними парками можна сміливо сказати, що “в цій грі так далеко ще ніхто не заходив”. Коли ми у 2021 році формували законодавство про індустріальні парки, то робили це виходячи з наших уявлень та міжнародного досвіду. Наші дії виявилися вдалими – незважаючи на війну, індустріальні парки запрацювали. Якщо в 2021 році був один індустріальний парк, який можна було вважати активним, то тепер є близько 30 майданчиків, де вже будуються заводи і промислова інфраструктура. На кінець 2024 року в індустріальних парках ми мали вже 25 заводів, які будувались чи були збудовані. Біля 180 МВт електричної потужності для приєднання і щонайменше 100 тис кв. м. промислової нерухомості для нових і релокованих підприємств.

Словом, ця сфера живе і вона розвивається. І кожного дня виникають питання, які на момент створення законодавства просто неможливо було передбачити. Тож пакет змін, які ми пропонуємо, може здатися суто технічним, але вони стосуються реальної практики. Наприклад, як додати земельну ділянку до індустріального парку або як виокремити ділянку, якщо прийшов інвестор, який хоче будувати щось, що в індустріальному парку не може знаходитися, а інвестор під це є? Або, наприклад, що робити, якщо компанія-засновник індустріального парку збанкрутувала і хоче припинити діяльність, але парк існує і його можна зберегти. Або, наприклад, чи може керуюча компанія і ініціатор створення індустріального парку бути однією юридичною особою? Ці речі, вони здаються технічними, але вирішення кожного такого питання – це плюс один збудований завод, тому що кожен з цих нюансів важливий.

Ми перебуваємо в постійних консультаціях з ринком, з громадами, з ініціаторами парками, з резидентами. Час від часу ми збираємо подібні проблемні питання. Ті, які можна врегулювати на рівні Кабміну, вирішує уряд. Інші включили в законопроєкт №12117. Він пройшов багато різних обговорень, схвалений економічним комітетом до другого читання і очікує винесення в зал на голосування в другому читанні.