Ellyt, always here

Рубрика: Промисловість

  • На Миколаївщині з’явиться новий індустріальний парк

    На території Миколаївської області створили новий індустріальний парк «Техно Парк Вознесенськ». (далее…)

  • Серце української металургії. Які наслідки для економіки матиме втрата Покровська?

    Покровський напрямок – найгарячіша точка на фронті. Під постійними обстрілами місто готується до вторгнення: на вулицях встановлюють фортифікації, населення закликають до евакуації, планів включати зимове опалення немає.

    Стратегічна мета Росії – вихід на адміністративні межі Донецької області, при цьому в боях лише за Покровськ ворог готовий покласти 50-60 тис. військових, заявляв президент Володимир Зеленський.

    Крім важливості населеного пункту як логістичного хабу для військових, місто має стратегічну роль і для однієї з ключових галузей української економіки – металургійної промисловості.

    Тут розташоване шахтоуправління «Покровське», яке є основним центром видобутку коксівного вугілля, втрата якого може кратно обвалити виробництво сталі в Україні.

    Якими можуть бути наслідки від окупації Покровська, чи обернеться це катастрофою для економіки та чи мають металурги план «Б»? Про це в інтерв’ю ЕП розповів президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков.

    — У чому важливість міста Покровська для української металургії та економіки загалом?

    — Трохи західніше міста розташоване шахтоуправління «Покровське» (входить до групи «Метінвест» Ріната Ахметова), де видобувається критично важливе для нашої металургії коксівне вугілля. Ба більше, дуже якісне вугілля – марки «К».

    — В Україні видобувається енергетичне вугілля, яке спалюється при виробництві електроенергії. Коксівне використовується для виробництва сталі.

    — Для виробництва сталі в нас є два шляхи.

    Перший – це електрометалургійне виробництво, коли основною сировиною є металобрухт. Завдяки електродуговим печам з нього виробляється кінцевий продукт – сталь. В Україні є тільки одне таке виробництво – «Дніпросталь» (володіє компанія «Інтерпайп» Віктора Пінчука).

    Другий, а це понад 90%, – металургія повного циклу, коли сталь виробляється із залізорудної сировини. У цьому процесі використовується кокс. Щоб отримувати кокс, потрібне коксівне вугілля. Тому коксівне вугілля і залізорудна сировина – це основний ресурс для виробництва сталі.

    — Скільки в Покровську видобувається вугілля?

    — Шахтоуправління може видобувати 3,6 мільйона тонн вугілля на рік.

    — Який це відсоток від загальної потреби металургійних підприємств?

    — Залежить від того, яке зараз виробництво сталі. Наприклад, з 2014-го по 2022 рік ми виробляли близько 21 мільйона тонн сталі на рік. Тоді цього було недостатньо, ми імпортували коксівне вугілля.

    Після тимчасової втрати Маріуполя, а це понад 40% усієї сталі, після того, як підприємства, які залишилися в Україні, працювали і працюють не на повну завантаженість, ми впали з 21 до 6,5 мільйона тонн сталі у 2022-2023 роках. Тоді коксівного вугілля було абсолютно достатньо. Покровськ на 100% працював на Україну.

    — Коли ми говоримо про 100%, то все це вугілля йшло на підприємства групи «Метінвест» Ахметова?

    — На всі підприємства. У нас залишилися «Метінвест» та «АрселорМіттал Кривий Ріг», який теж споживає кокс, що виробляється з видобутого в Покровську вугілля. Залишається ще «Інтерпайп», але це електрометалургійне підприємство, воно не використовує кокс, тільки брухт.

    — Яким обсягом вугілля Україна забезпечувала себе самостійно, а який імпортувала?

    — У 2023 році Україна була забезпечена на 93% своєю сировиною, решту імпортувала.

    — Усі 93% – це вугілля з Покровська?

    — Є шахти на заході України, у Львівській області, але мова не йде про обсяги, які могли б задовольнити наші підприємства. Поклади і видобуток там дуже маленькі, мізерні, тому вони, на жаль, не можуть бути заміною.

    — Скільки відсотків можна замістити завдяки видобутку на заході України?

    — Мова йде про кілька відсотків, тому це незначні обсяги і вони не врятують ситуацію.

    — Тобто у випадку окупації Покровська єдина альтернатива – це імпорт?

    — Так. У 2023 році, коли Україна майже повністю забезпечувала себе коксівним вугіллям, близько 6% імпортувалися. Переважно із Сполучених Штатів та Австралії. У 2024 році «АрселорМіттал» завозив із східної Європи, але туди воно теж потрапляє з Австралії та Сполучених Штатів. Це такі пробні партії.

    — Ми правильно розуміємо, що у разі чого весь обсяг можна замістити імпортним вугіллям?

    — Якщо говорити про імпорт, то треба розуміти, що це означає зростання собівартості цього вугілля на десятки відсотків і це відіб’ється на собівартості кінцевої продукції.

    А беручи до уваги, що ми останні 2,5 року всі працюємо в режимі виживання, великих збитках – це може призвести до того, що підприємства почнуть реально менше виробляти кінцевої продукції. Останні 2,5 року, ми працювали з негативним чистим прибутком.

    При чому деякі підприємства показували десятки мільярдів гривень збитків. І це все за 2,5 року склалося в сотні мільярдів гривень збитків.

    — Це все наслідки війни?

    — Усе в комплексі. Війна, здорожчення електроенергії, тарифи на перевезення, падіння цін на продукцію на глобальних ринках тощо. Тобто в таких умовах зростання вартості ще й коксівного вугілля, яке імпортується, це ще один суттєвий чинник до зменшення обсягів виробництва.

    І друге, що може і буде стримувати імпорт, це обмежена логістика через морські порти України. Взагалі-то краще і дешевше імпортувати коксівне вугілля морем, але беручи до уваги, що в нас не усі морські порти зараз працюють, а ті, що працюють, завантажені максимально на експорт.

    Для того, щоб імпортувати щось, треба зменшити обсяги експорту. Я не думаю, що в поточній ситуації ми можемо собі це дозволити.

    — Як можлива окупація Покровська може вплинути на виробництво сталі в Україні?

    — Реальність така, що тимчасова втрата Покровська призведе до необхідності забезпечення наших підприємства імпортним коксівним вугіллям, але з об’єктивних причин я боюся, що ми не зможемо це забезпечити в повному обсязі.

    Через це об’єми виробництва сталі на підприємствах повного циклу виробництва із залізної руди до кінцевої продукції можуть впасти до 50%. До прикладу, минулі два роки ми виробляли 6,2-6,5 мільйона тонн. Цього року ми, я думаю, вийдемо десь на 7,2-7,3 мільйона тонн.

    І замість того, щоб далі нарощувати виробництво ще на третину і довести його до рівня 2021 року, після теоретичної втрати Покровська ми можемо впасти до 3,5 мільйона тонн і навіть менше.

    — Які наслідки це може мати в масштабах України?

    — Одне робоче місце в нашій галузі створює десь 7,5 робочих місць в інших галузях. І тому прогнозуємо великий удар по всій економіці держави. Ми порахували, що якщо вивести підприємства, що знаходяться на підконтрольній території, на рівень 2021 року, то це щонайменше 5 мільярдів доларів додаткових валютних надходжень і десь більше 15 мільярдів гривень прямих податків. Якщо врахувати непрямі податки, то це взагалі понад 80 мільярдів гривень додаткових податків.

    Але якщо ми втратимо Покровськ, то разом з іншими чинниками це може призвести до зворотного ефекту – замість зростання десь на третину, металургія впаде вдвічі. І це призведе до того, що ми втратимо вже більше 5 мільярдів доларів валютних надходжень і десь 15 мільярдів гривень платежів до бюджету.

    Головне – це додатковий удар, який може призвести до того, що підприємства просто посипляться. Тому ми прогнозуємо великий удар по всій економіці держави.

    — Як зросте собівартість продукції через повний імпорт вугілля?

    — Саме вугілля буде дорожче на 30% і більше.

    Собівартість для кожної продукції своя, і це більше комерційні цифри, я їх не можу озвучувати. Але можна прогнозувати, що собівартість значно зросте. Можливо, не вдвічі, але суттєво.

    — Яка ситуація на підприємстві зараз?

    — У зв’язку з тим, що лінія фронту впритул приблизилася до Покровська, обсяги видобутку вугілля суттєво зменшилися, але я не можу сказати зараз, бо цифри змінюються кожного дня і з точки зору безпеки не хочеться озвучувати ці показники.

    Все зроблено для того, щоб оперативно реагувати на обстановку, яка буде, і за щонайменшого ризику евакуювати трудовий колектив, який зараз працює на підприємстві. Але сім’ї працівників більшою мірою вже евакуйовані.

    Підприємство працює, але є ризики, що ми повністю втратимо виробництво у Покровську.

    — Росія не полишає спроб захопити Покровськ. У вас є розуміння, що у разі окупації міста буде з шахтами, як ворог може використати ці активи? Вони будуть вивозити вугілля на окуповані раніше підприємства, до Росії чи взагалі за якимись схемами експортувати в треті країни?

    — Це моє припущення, яке ґрунтується на аналізі ситуації, яка відбувається на тимчасово захоплених територіях України. Вони ще з 2014 року захопили підприємства в Алчевську, Єнакієво та Донецьку.

    Зараз додалися підприємства Маріуполя, принаймні ММК імені Ілліча. Я не думаю, що на «Азовсталі» вони зможуть відновити виробництво. Вони можуть бути забезпечені залізорудною сировиною з Росії.

    Єдине, чого не вистачало – це якісне коксівне вугілля. Із захопленням Покровська таке вугілля у них з’явиться. І це для них буде реальна можливість нормально налагодити виробництво на тимчасово окупованій території.

    — Виробництва саме сталі, кінцевого продукту?

    — Так. Ми рахували, що мова може йти про завантаження 100 тисяч робочих місць. Для росіян, я думаю, що це суттєво, і це така частинка пазла, який у них може скластися і дати змогу суттєво збільшити виробництво на окупованій території.

    — Саме на окупованих територіях. Ви думаєте, що вони не вивозитимуть сировину в Росію для якихось внутрішніх потреб?

    — Я думаю, що через проблеми з логістикою вони будуть намагатися використовувати на тимчасово окупованих територіях, але надлишки також будуть вивозити в Росію.

    Я бачу, що вони не гребують нічим. Коли залишалися залишки в Маріупольському комбінаті, вони їх вивозили, зерно вивозили, все, що можна було різати на металобрухт, вони різали.

    Тому я думаю, що вони будуть мародерити і робити все, що можливо, для того, щоб щось вкрасти, вивезти і заробити на цьому. І в цьому сенсі шахтоуправління «Покровське» має величезні запаси якісного вугілля.

    — Я бачив цифри, що промислові запаси вугілля в Покровську перевищують 200 мільйонів тонн, а термін розробки – близько 40 років.

    — Цих запасів вистачило б щонайменше на 40 років. Зараз ми відходимо від викопної сировини, але все одно це стратегічні запаси сировини для України і для Європи теж.

    З огляду на те, що Україна йде в Євросоюз і ми будемо частиною ЄС, це б’є по стратегічних запасах сировини Європейського Союзу.

    — Скільки металургія України втратила після 2014 року і після повномасштабного вторгнення?

    — Максимально Україна виробляла в радянські часи десь 50 мільйонів тонн сталі на рік. Максимум, який Україна виробила за часи незалежності, був у 2007-2008 роках – 42 мільйони тонн.

    У 2013 році, до початку війни, ми виробляли 32 мільйони тонн, далі з 2014-го по 2022-й виробництво було десь на рівні 21-21,5 мільйона тонн. І після лютого 2022 року ми рухнули до 6-6,5 мільйона тонн.

    Лише у Маріуполі ми втратили десь 40%, але падіння загалом було більшим через те, що з початком повномасштабної війнипідприємства на контрольованій території вимушено працювали не на повну потужність.

    — Зрозуміло, що зараз складно робити якісь прогнози та й загалом це справа невдячна, але ж бізнес повинен прораховувати різні сценарії та готуватись до найгіршого. Якою на вашу думку є вірогідність втрати Покровська та якою має бути реакція на це з точки зору металургів?

    — Так, робити якісь прогнози зараз – це зовсім даремна справа. Передусім, ми вдячні нашим військовим за те, що вони такою високою ціною тримають місто.

    Якщо Покровськ залишається нашим, це добре, ми далі працюємо, як працювали, стараємося виробляти більше продукції, платити більше податків тощо.

    Якщо ми втратимо Покровськ, то треба прилаштовуватися до цієї ситуації. І виходячи з цього нам треба буде сконцентруватися на можливості тимчасової заміни імпортом. І все зробити для того, щоб цей імпорт став можливим.

    — Можлива окупація Покровська – це катастрофа для вітчизняної металургії та економіки України?

    — Це ще один дуже-дуже великий виклик. Якщо ми говоримо про цей рік, то це реальна проблема. Напевно, ми не зможемо перебудувати логістику, щоб у повному обсязі задовольнити наш попит за рахунок імпорту.

    Але якщо ми говоримо, що це затягнеться, я думаю, що ми зможемо в середньостроковій перспективі перебудувати логістику і зробити все для того, щоб забезпечити себе імпортом.

    Та ж сама Європа, в якої проблеми з викопним вугіллям, імпортує багато коксівного вугілля. І це зрозуміло. Тому Україні теж треба буде підлаштовуватися.

    — Скільки знадобиться часу, щоб перелаштуватися?

    — Близько 2-3 років. Тобто це не катастрофа, але це дуже великий виклик, який напряму вплине на обсяги виробництва в цьому році, можливо, й в наступному.

    Але в середньостроковій перспективі, я думаю, що з нормальною державною політикою ми з цим впораємося та зможемо наростити обсяги імпорту.

  • Acciaierie d’Italia побудує новий завод DRI в Таранто

    Італійський виробник сталі Acciaierie d’Italia (ADI) та дочірня компанія Invitalia DRI d’Italia підписали меморандум про взаєморозуміння (далее…)

  • Переробна промисловість вийшла в лідери за відрахуваннями до держбюджету — Кисилевський

    Переробна промисловість вийшла на перше місце в Україні за відрахуваннями до державного бюджету. Про це повідомив заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський з посиланням на дані Державної податкової служби.

    На переробну промисловість за даними ДПС припадає 16,7% від загального збору до Зведеного бюджету України за три квартали 2024 року, на оптову та роздрібну торгівлю — 16%, державне управління й оборону — 11,3%, фінансову та страхову діяльність — 10,9%.

    «За три квартали 2024 року переробна промисловість збільшила відрахування до державного бюджету на 19,6% або на 34,6 млрд. грн. Це є наслідком зростання ОПК та реалізації політики “Зроблено в Україні”, яка значною мірою сфокусована на розвитку переробної промисловості. Наша стратегічна ціль — модернізувати структуру української економіки й довести частку переробної промисловості з нинішніх 8-10% до 20%, що є бенчмарком OECD», — зазначив Кисилевський.

    Уряд почав розгортати програму «Зроблено в Україні», що спрямована на підтримку та  розвиток українських виробників, у лютому 2024 року. Вона включає три напрямки: розвиток внутрішнього виробництва, залучення інвестицій в реальний сектор та підтримка несировинного експорту. Серед інструментів – локалізація в публічних закупівлях, програми часткової компенсації вартості с\г та іншої техніки, Шкільний автобус, єОселя, Національний кешбек, гранти на розвиток переробної промисловості, доступні кредити 5-7-9, індустріальні парки, підтримка проектів зі значними інвестиціями, страхування інвестицій від воєнних ризиків, Експортно-кредитне агентство та інші.

  • Запровадження CBAM для України треба відтермінувати — фіндиректор Групи Метінвест

    Стимулювання екологічної поведінки за рахунок кліматичних податків має відбуватися паралельно із наданням бізнесу грантів та інших можливостей для модернізації виробництва. Оскільки Україна через війну не має доступу до міжнародного фінансування, то запровадження кліматичних податків та зборів, таких як CBAM, по відношенню до нашої країни треба відтермінувати. Таку думку висловила фінансова директорка Групи Метінвест Юлія Данкова під час виступу на форумі фінансових директорів у Києві.

    Вона вважає, що позитивним рішенням для України могло б стати запровадження системи кліматичного регулювання, аналогічного ЄС, яке б замінило діючу нині систему.

    «При цьому потрібна певна послідовність вводу, бо для стимулювання екологічної поведінки мають залучатися великі інвестиції. Навіть найменші підприємства в Європі отримали 1-2 млрд євро на переоснащення в межах різних грантів. В Україну під час війни, на жаль, ЄС чи МВФ на екологічні програми робити інвестиції не буде. Тому і впровадження CBAM треба відтерміновувати і вирішувати це на державному рівні», — звернула увагу Данкова.

    Якщо ж нові екологічні податки просто додадуться до вже діючих, і цей процес не буде супроводжуватися залученням грантового фінансування та інших інструментів інвестування у проекти екологічної модернізації, це вкрай негативно вплине на бізнес та економіку держави. «Це просто додасть ще один мінус в нашу конкурентоспроможність як держави на ринку», — резюмувала вона.

    Раніше торговий представник України Тарас Качка повідомив, що уряд влітку вже розпочав діалог з Європейським Союзом щодо виключення країни з-під дії CBAM або ж транскордонного вуглецевого регулювання, посилаючись на війну, як обставину, що завдає значної шкоди економіці країни і знаходиться поза контролем українського уряду.

  • «Каметсталь» у вересні виробила понад 4 тис. т сортового фасонного профілю СВП-27

    Завод «Каметcталь» гірничо-металургійної групи «Метінвест», за підсумками вересня для шахтарів Покровська відвантажила понад 4 000 тонн (далее…)

  • ОГХК у перспективі шукатиме нові родовища

    Компанія NEQSOL Holding, яка придбала великий актив – Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), наразі зосередиться на розвитку придбаного активу (далее…)

  • Gensol і Matrix Gas запустять перший в Індії сталеливарний завод на водневому паливі 

    Gensol Engineering і Matrix Gas & Renewables запускають перший в Індії екологічний сталеливарний завод на водневому паливі. (далее…)

  • Voestalpine продає німецький сталеливарний підрозділ інвестору Mutares

    Австрійський виробник сталі Voestalpine погодився продати свою німецьку дочірню компанію Buderus Edelstahl інвестиційній фірмі Mutares. (далее…)

  • Діалог з ЄС про CBAM має враховувати майбутнє членство України в Євросоюзі – бізнес

    Металургійні підприємства України просять уряд започаткувати постійний майданчик для діалогу з Євросоюзом стосовно запровадження CBAM або ж транскордонного вуглецевого регулювання по відношенню до українських експортерів. Такі переговори, на їх думку, мають враховувати майбутнє членство України в ЄС, що передбачає інтеграцію до спільного європейського ринку, а також особливі обставини, пов’язані з російською агресією проти України.

    Про це йшлося під час круглого столу ГМК-Центру «Як СВАМ послабить економіку України», участь в якому взяли представники Групи «Метінвест», ArcelorMittal Кривий Ріг, профільних асоціацій та експерти з кліматичних питань.

    Механізм CBAM передбачає запровадження в ЄС додаткових тарифів на імпортні товари, виробництво яких пов’язане зі значними викидами парникових газів. Наразі діє перехідний період, а з 1 січня 2026 року цей механізм буде запроваджений в повному обсязі. В першу чергу він застосовуватиметься до продукції цементної галузі, заліза, сталі, алюмінію, добрив та електроенергії.

    «Важливо щоб Україну не розглядали як третю країну в проекції CBAM щодо ЄС, оскільки ми рухаємося до членства в ЄС, ми почали переговори. Україна взяла на себе зобов’язання по наближенню законодавства і інтеграції в спільний ринок, відповідно ця динаміка повинна враховуватись, коли ми говоримо про ті чи інші рішення Єврокомісії щодо CBAM. У нас унікальні обставини через війну і руйнування, але ми також рухаємося до спільного ринку, і це важливо брати до уваги», — зазначив представник проєктного офісу «Метінвесту» Андрій Кріль.

    Він нагадав, що наразі діє перехідний період щодо запровадження CBAM, під час якого компанії, що імпортують товари в Європу, подають до ЄС звітність щодо викидів парникових газів. «CBAM це живе регулювання, багато які норми випрацьовуються саме зараз під час перехідного періоду на основі попередньої практики застосування», — зазначив він і додав, що йдеться як про методики верифікації звітів, так і розрахунок плати по CBAM.

    Україні важливо брати участь у цих процесах, щоб впливати на розробку остаточного регулювання, переконана Ольга Семків, директор зі сталого розвитку «ArcelorMittal Кривий Ріг». «З огляду на те, що ми продовжуємо моніторинг відповідно до правил, докладаємо всі зусилля для того, щоб звітувати відповідно до того, що вимагає ЄС, хотілося би більше отримувати зворотного зв’язку від ЄС. Ми би хотіли, щоб цей діалог був налагоджений між ЄС та Україною… Нам є про що розказати, які нюанси ми визначили в процесі моніторингу», — зазначила вона.

    Український бізнес мав багато планів щодо декарбонізації виробничих процесів, однак на їх реалізацію суттєво вплинуло широкомасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році, тож зараз реалізація стратегій зменшення вуглецевих викидів у повному обсязі неможлива, зазначила Семків. У ситуації обмеженого доступу до міжнародного фінансування, а також складнощів із залученням іноземних підрядників в Україну прийнятним виглядає варіант щодо виключення України з-під дії CBAM, вважає Семків.

    Мінекономіки вже розпочало відповідний діалог з ЄС, підтвердив під час круглого столу торговий представник України Тарас Качка. На його думку, виключення України з-під європейського регулювання буде пов’язане із планами України щодо запровадження національної системи торгівлі викидами та впровадження механізму CBAM на зовнішніх кордонах України, тобто щодо імпорту з третіх країн.

    Україна як держава не відмовляється від кліматичних зобов’язань та приєднається до європейських норм, коли стане членом ЄС, додав президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков. Водночас Україні, на його думку, потрібен перехідний період, який мали країни ЄС.  «Ринок викидів вуглецю в Європі існував вже давно, принаймні в металургії, і бізнес мав багато безкоштовних квот на викиди. Це є певною формою субсидування. Мова і про інші можливості, якими користувалися європейські компанії. Ми теж хочемо мати якийсь перехідний період, де ми матимемо змогу користуватися цими привілеями. Перемовини треба вести в цьому ключі», — сказав Каленков. Він висловив сподівання, що Європа піде на зустріч Україні в цьому питанні, оскільки вже продемонструвала солідарність, знявши низку обмежень на постачання українських товарів до ЄС.

    Згідно з дослідженням GMK Center, запровадження СBAM у ЄС призведе до зростання втрат для української економіки. Так, якщо в перший рік повного впровадження CBAM Україна втратить $202 млн експорту, то у 2030 році цей показник зросте до $1,440 млрд на рік. Крім того, за прогнозами аналітиків, через CBAM Україна може після 2030 року припинити експорт такої продукції як цемент, добрива, чавун, квадратна заготовка, сортовий прокат.