Блог

Плани з реструктуризації сталеливарної галузі КНР, які Національна комісія з розвитку та реформ (NDRC) оголосила на початку березня, досі не конкретизовані. Ймовірно, офіційний Пекін хотів таким чином знизити градус критики на свою адресу — на тлі зростання сталевого експорту. Втім, все ж таки влада ухвалила інше важливе рішення. Воно здатне зменшити потік китайської метпродукції на зовнішні ринки. Від його виконання залежатиме багато.

Експортний рекорд

2024 року експорт сталі з Китаю зріс до 110,7 млн т. Це рекорд за останні 9 років. Нинішнього року тенденція збереглася. Постачання прокату з КНР за кордон у квітні збільшилися на 13,4% р/р, до 10,46 млн т. Так багато готової сталі за місяць китайські металурги не експортували із 2015 р. Загалом за 4 міс. показник підвищився на 8,2%, до 37,89 млн т. І це попри додаткове 25%-ве мито на імпорт у США та посилення умов квотування сталевого імпорту в Євросоюзі. Обидва заходи набули чинності на початку квітня.

Пояснення такої динаміки просте і єдине. Захисні заходи не дають очікуваного ефекту. Бар’єри на шляху імпорту призводять до подорожчання сталі, оскільки місцеві виробники більше не конкурують із закордонними та збільшують відпускні ціни. Коло замикається. Постачання для імпортерів знов стає привабливим – всупереч митам.

Для порівняння. У першій половині травня експортні котирування на гарячекатаний рулонний прокат в КНР були на рівні $475/т FOB, у Туреччині — $550/т FOB, в Індії — $607/т FOB. Тоді як пропозиції місцевих виробників у США становили $925/т EXW, у Євросоюзі (Італія) – €602/т EXW. З цього випливає, що сталева експансія з КНР б’є по всіх.

Метпідприємства в країнах нетто-імпортерах втрачають або маржинальність, або частку на внутрішньому ринку через дешевшу китайську пропозицію. Те саме і з нетто-експортерами – такими, як Україна, чиїм виробникам важко конкурувати з китайцями на закордонних майданчиках. Знову виходить мінус: або за рентабельністю, або за обсягами продажу.

Змагатися із металургами з КНР у ціновому ралі нереально: ніхто більше не має такої потужної держпідтримки. Про її масштаби можна судити за такими даними. У березні внутрішні ціни на г/к рулон у Китаї знизилися на $6/т, до $467/т FOT, на арматуру – на $13/т, до $433/т FOT. При цьому частка метпідприємств, які працювали з прибутком, зросла до 53% порівняно з 25% у березні 2024р.

Як в умовах падіння сталевих цін китайські металурги змогли покращити фінпоказники? Дуже просто. У своїй фінансовій звітності вони вказують субсидії від центральної та місцевої влади як прибуток. Тож у них все добре, збитки від виробництва перекриваються дотаціями. За таких умов легко тримати відпускні ціни нижчі, ніж у інших виробників.

Це і є той самий ґрунт для звинувачень Китаю в недобросовісній конкуренції, які лунають не лише з Вашингтона та Брюсселя. За звинуваченнями йдуть захисні заходи. За даними Китайської асоціації виробників заліза та сталі (CISA), з початку 2024 року до лютого 2025 року щодо сталевого імпорту з КНР розпочато 29 великих торгових розслідувань у різних країнах. Для порівняння: у 2020–2023 роках було відкрито 15 розслідувань. Тобто показник подвоївся.

Вже в січні-лютому цього року В’єтнам, Південна Корея, Колумбія, Євросоюз та Малайзія запровадили антидемпінгові мита на китайську метпродукцію сумарним обсягом постачання 5 млн т на рік. У рамках ще 19 розслідувань, які зараз проводяться у 14 країнах, під додаткові мита підпадає ще 9,44 млн т сталевого експорту з КНР, за даними S&P Global.

Реакція влади

Офіційному Пекіну доводиться реагувати на погіршення торгових умов. Тому на початку березня NDRC оголосила про плани реструктуризації сталеливарної промисловості шляхом скорочення виробництва. При цьому не було наведено жодної конкретики.

Насамперед не зазначений механізм. Чи це закриття неефективних потужностей чи адміністративне регулювання обсягів виробництва? По-друге, не заявлений цільовий орієнтир. Світові ЗМІ повідомляли, що під час реструктуризації сталева виплавка у КНР може скоротитися на 50 млн т на рік, посилаючись на «очікування учасників ринку». Це дуже туманне формулювання.

Те, що уряд в особі NDRC поки не йде далі обіцянок, стало зрозуміло у першій половині травня на брифінгу CISA. Її представник Вань Бін озвучив низку програмних тез щодо реформи. За його словами, треба створити нову систему управління потужностями, яка б поєднала держнагляд, галузеве саморегулювання та ринкові принципи.

З цього випливає, що анонсована реструктуризація все ще у паперовій стадії. Зокрема обговорюється новий план принципів обміну потужностями для металургії. Старий план міністерство промисловості та інформаційних технологій призупинило у серпні 2024 р. Вань Бін назвав його неефективним, оскільки компанії мали можливість спекулятивно торгувати квотами на потужності.

CISA пропонує заборонити обмін квотами між різними металургійними групами. Залишити таку опцію лише в рамках злиття та поглинань. Але поки що це лише ініціатива «знизу». Чи  підтримає її уряд, та найголовніше, коли вона набуде чинності – зараз ніхто не може сказати. Тим часом дешевий китайський прокат продовжує заповнювати зовнішні ринки.

Залишається відкритим питання ефективності нових заходів регулювання. Варто нагадати, що у 2016 р. NDRC вже затверджувала програму промислової реструктуризації. Вона передбачала закриття застарілих та збиткових виробництв протягом 4 років. У металургії на 260 млн т, у вуглепромі – на 800 млн т. Але це не призвело до зниження обсягів сталевої виплавки. Вона лише збільшилася: із 808 млн т 2016 р. до рекордних 1,065 млрд т у 2020 р.

Проте ситуація може змінитися. Наприкінці березня 5 урядових відомств Китаю спільно видали новий регламент, що посилює управління експортом та дотримання податкового законодавства. За шахрайську експортну діяльність передбачено суворе покарання, включаючи кримінальну відповідальність.

Документ також посилює державний контроль за закриттям компаній. Раніше швидка реєстрація та закриття використовувалися як лазівка. Після скасування податкових пільг на експорт сталі у 2021 р. багато виробників у КНР вдалися до так званого «проксі-експорту» – зовнішні продажі через одноденні фірми-«прокладки». Це призвело до зниження не лише експортних цін, а й надходжень до держбюджету.

Відтепер під час оформлення митної декларації відправника обов’язково перевірятиметься його податкова реєстрація. Тому цей регламент насамперед має фіскальний характер. Він має запобігти мінімізації податкових зобов’язань меткомпаніями. Але як побічний ефект це може припинити експорт сталі за заниженими цінами – якщо владі вдасться домогтися виконання цих заходів.