Період розуміння українського бізнесу в Європі закінчився, коли ЄС відмовився продовжувати режим преференційної торгівлі для України, і тепер українським експортерам доводиться боротися за присутність на ринках не тільки Європи, а й загалом світу в жорстких конкурентних умовах, зазначив Юрій Мельник, заступник голови правління МХП під час виступу на форумі Радіо НВ «Україна як Бренд».
«Великий період розуміння українського бізнесу ми вже пережили. 5 червня 2022 року ЄС запровадив преференційний режим торгівлі для України. На сьогодні цей режим завершений. Зараз ми вже у жорстких квотах, а поза квотою ти або не везеш, або платиш податки. І за кожну позицію на сьогодні треба боротися, відстоювати її. І тут без симбіозу, коли бізнес ініціює, а держава підтримує, і веде цей напрямок, не обійтися. Особливо це стосується аграрного сектору економіки. Тому боротись за ринки непросто, але можливо. На прикладі МХП — ми постачаємо продукцію до 70 країн. За період війни було відкрито близько 10 країн. Це спільні потуги бізнесу і держави, дипломатів. Ці можливості даються не просто, але цим варто займатися», — зазначив він.
Оцінку представника МХП підтвердив голова офісу CEO Групи Метінвест Олександр Водовіз, за спостереженнями якого, до присутності українського бізнесу за кордоном можуть ставитись із розуміннями, допоки це не сприймається як загроза місцевому бізнесу.
«Всі сусіди, поки питання не торкається економіки. Тільки но заходить мова про вихід українського продукту на їхній ринок, починаються проблеми. Забувається, що ми працюємо в умовах війни», — зауважив він.
При цьому Водовіз наголосив, що в ЄС, до прикладу, досі немає повної заборони на імпорт сталі з Росії. «Наш основний конкурент в Європі зараз — це Росія. Це нікуди не ділося. Проте європейські чиновники на це просто закривають очі», — зауважив він.
Так само не завжди результативним є діалог бізнесу із владою в Україні, хоча в уряді не відмовляються від комунікації з компаніями, зауважив топ-менеджер МХП. Водночас є питання, пов’язані із діяльністю українського бізнесу за кордоном, які залежать виключно від держави. Зокрема, це відкриття нових ринків, сертифікація виробництв, підтримка позицій на вже доступних ринках. «Це дуже важливо, оскільки це відкриває нові можливості. І ми показали це на прикладі тих ринків, які колись для нас здавалися недосяжними. Приклад Канади, з якою маємо зону вільної торгівлі. Ми там розширюємо присутність попри дорогу логістику і мита, і цей ринок нам забезпечила держава з точки зору міждержавних процедур», — розказав він.
Інший важливий аспект, про який згадав Олександр Водовіз, полягає у вирішенні спірних питань, що виникають у стосунках із основними торговими партнерами. Він нагадав, що із 1 січня 2026 р. в ЄС набере чинності CBAM (carbon border adjustment mechanism), який передбачає необхідність для імпортерів низки товарів, включно зі сталлю, добривами, цементом, електроенергією, тощо, сплачувати додаткові платежі за викиди вуглецю в процесі виробництва. Українські експортери висловлювали сподівання, що Київ та Брюссель досягнуть угоди про відтермінування цього механізму для України через війну, хоча наразі успіх переговорів не очевидний.
«Чи працює тут влада? Так, працює. Є (віце-прем`єр із європейської та євроатлантичної інтеграції — ред.) Тарас Качка, який цим інтенсивно займається, його сприймають і слухають європейці. Але чи вони встигнуть за півроку щось зробити, щоб ми не платили додатковий податок. Це велике питання, і ми не розуміємо, як цей процес відбувається», — резюмував Водовіз.