Ellyt, always here

Метка: ціни

  • Залізорудні ціни: безнадійне майбутнє

    Вартість головної металургійної сировини не має передумов для підвищення в найближчі роки. Ситуація на китайському ринку є ключовим фактором, оскільки на нього припадає до 75% світового залізорудного експорту.

    Внутрішні фактори

    Скорочення виплавки сталі в КНР за січень-серпень на 2,8%, до 671,81 млн т мало неоднозначний вплив. З одного боку, це зменшило надлишок метпродукції на внутрішньому ринку та втримало спотові сталеві котирування від стрімкого падіння. Гарячекатаний рулон на старті року та на початку вересня коштував однаково – $472/т FOT. А зниження ціни арматури з $457/т до $435/т – наслідок тривалої кризи у секторі житлового будівництва. Таким чином, відносна стабільність сталевих цін підтримувала залізорудні котирування.

    З іншого боку, зменшення виплавки сталі позначилося на попиті на залізорудну сировину (ЗРС). Тому ії імпорт до Китаю за січень-серпень знизився на 1,6%, до 801,62 млн т. Власний видобуток впав ще сильніше – на 5,4%, до 678,1 млн т. Таким чином, слабший попит з боку меткомбінатів дозволяв їм збивати закупівельні ціни на ЗРС.

    Як результат, під дією цих чинників поточні котирування в порту Ціндао практично не відрізняються від тих, що були на початку року: $103,5/т CFR на 19 вересня проти $103/т на 1 січня для базової руди Fe61. Динаміка частково збігається із рухом цін на готову сталь. Зниження тривало до 25 червня, локальний мінімум становив $90,8/т. Потім пішло відновлення.

    Нюанс полягає в тому, що сталевий прокат у Китаї з 25 липня знов почав дешевшати, реагуючи на надмірні як і раніше обсяги виробництва. Це говорить про те, що скорочення, досягнуте у січні-липні, не є достатнім. Водночас залізорудні котирування знов пішли вгору з 23 серпня. Можна припустити, що це пов’язано із фінансовим становищем меткомпаній.

    За даними Національного бюро статистики КНР, консолідований прибуток сталеливарної галузі за січень-липень склав $9,02 млрд порівняно з $170 млн за той же період 2024 р. Це вказує на масштабне державне субсидування, що покриває збитки виробників від зниження цін на прокат.

    Вочевидь, що за відсутності фінансових дотацій металургам КНР довелося б скорочувати витрати. Зокрема, більш наполегливо добиватися зниження цін на закупівлях ЗРС. Проте щедра держпідтримка від уряду дозволяє не турбуватися про маржинальність. Таким чином, глобальні ціни на залізну руду певною мірою залежать від цього фактору.

    Але треба зазначити, що в останні роки держпідтримка суттєво знизилася. Пік припав на 2018 р., коли сумарний прибуток китайських металургів досяг $69,7 млрд. У 2019-2020 рр. він опустився до $23,47-24,9 млрд. Потім був сплеск до $62,07 млрд у 2021 р. Надалі показник дуже різко просів: $5,4 млрд у 2022 р., $7,95 млрд у 2023 р., $5,92 млрд у 2024 р.

    Ймовірно, за підсумками поточного року він буде вищим за минулорічний. Проте можна стверджувати, що до колишньої прибутковості, тобто масштабів держдотацій, сталева галузь КНР вже не повернеться. Відповідно, підтримка залізорудних цін теж знижується.

    Зовнішні фактори

    Виключення Індії з ланцюгу постачальників ЗРС на китайський ринок — гарна новина для інших експортерів. У середині вересня уряд у Нью-Делі анонсував запровадження 30% мита на експорт залізної руди з 1 жовтня. У зв’язку з такою тарифною націнкою вона втрачає колишні конкурентні переваги, перш за все перед австралійським матеріалом.

    Станом на 19 вересня індійська руда Fe57 у порту Ціндао коштувала $86/т CFR, австралійська Fortescue постачала туди Fe58,5 по $97,8/т. Вочевидь, незабаром пропозиція з Індії стане дорожчою порівняно з Австралією. Власне, це і є мета офіційного Нью-Делі – припинення зовнішніх відвантажень, забезпечення власних потреб у металургійній сировині.

    Зрозуміло, масштаб присутності компаній із цих країн на ринку КНР неспівставний. Австралія в 2024 р. експортувала 866 млн т ЗРС, Індія — 38 млн т. В обох випадках основним напрямом був і залишається Китай. Але індійські поставки грали роль своєрідного маркеру для покупців. На який вони орієнтувалися у переговорах із австралійськими та іншими видобувачами.

    Ще до введення експортного мита, у січні-червні, індійський експорт ЗРС впав на 45% у річному вимірі, до 11 млн т. саме через високий внутрішній попит. Відтепер, після появи додаткового тарифу, логічно очікувати його повного припинення.

    Ситуативні перебої з постачанням залізної руди поточного року також підтримували китайські ціни, зменшуючи пропозицію. Це і 4 найсильніші тихоокеанські циклони в січні-березні, які перервали перевезення з Австралії. Це і страйки на залізниці та в портах ПАР, а також на шахтах у Перу. Звісно, ​​це були короткочасні чинники. Але, в принципі, такі речі відбуваються досить регулярно.

    І, нарешті, до історії з гвінейським Simandou. Якщо австралійська корпорація Rio Tinto, оператор проекту, реалізує його повною мірою, для решти гравців настануть погані часи. Ще б пак, додаткові 120 млн т високоякісної руди Fe65,5 на рік на китайський ринок – більш ніж серйозний удар. Багатьом експортерам довелося би просто піти звідти – по суті, в нікуди.

    Але ще раніше UAprom припустив, що цього не трапиться. І дійсно, вже на початку вересня у світових ЗМІ з’явилися повідомлення, що влада Гвінеї вимагає від Rio Tinto місцевої переробки руди з Simandou. Тобто будівництва металургійних заводів у цій африканській країні.

    На рішучий настрій військового уряду Гвінеї вказує розірвання концесійної угоди з Emirates Global Aluminium на розробку великого родовища бокситових руд. Ця корпорація з ОАЕ надто зволікала, на думку місцевих посадовців, із будівництвом алюмінієвого заводу.

    Незважаючи на це, Rio Tinto у своєму звіті за підсумками I півріччя підтвердила плани «здійснити перше постачання з родовища Simandou у листопаді 2025 р.». Корпорація стверджує, що до кінця року звідти буде спрямовано до Китаю 0,5-1 млн. т залізної руди. Такий обсяг вказує, що гвінейський проект все ще в пілотній стадії. До промислової експлуатації ще далеко.

    Гра «акул» та наслідки для ринку

    Загалом Rio Tinto зараз реалізує дуже агресивну стратегію. За підсумками ІІ кв. середня ціна відвантажень ЗРС у корпорації знизилася до $80,5/т FOB порівняно з $84,8/т у I кв. При цьому обсяги продажів у квартальному порівнянні зросли на 13%, до 79,9 млн т. А сам видобуток на австралійських рудниках Rio Tinto злетів на 20%, до 83,7 млн ​​т. Це найвищий квартальний показник з 2018 р.

    Тобто, незважаючи на несприятливу кон’юнктуру, компанія продовжує «накачувати» ринок, посилюючи надлишок пропозиції. Що сприяє подальшому зниженню цін. Робиться це з тією ж метою: видавлювання з Китаю дрібніших компаній, з вищими виробничими витратами. Зрозуміло, що їм складно витримувати битву за покупців у змаганні з другим за величиною світовим залізорудним експортером, з річним обсягом продажів 323-338 млн т.

    У цьому сенсі світовий залізорудний експортер №1, бразильська корпорація Vale, спочатку мала більш ліберальну стратегію. Компанія у II кв. скоротила продажі на 3% у річному обчисленні, до 77,3 млн т. Але вона змінила вектор, націлившись на продукцію середнього ґатунку. Тоді як раніше акцент був на преміальному сегменті. Через це випуск окатишів знизився на 12%, до 7,3 млн т. У сегменті середнього сорту в основному експортується і українська залізорудна продукція.

    Але вже в липні бразильський експорт ЗРС досяг 41,1 млн т та побив попередній рекорд у 39,5 млн т, що тримався з грудня 2015 р. І це на тлі загального скорочення обсягів китайського імпорту. Тобто, відбувається те, про що йшлося вище: залізорудні гіганти витісняють із ринку КНР дрібніших виробників.

    За підсумками 2025 р. Vale планує експортувати 325-335 млн т ЗРС. Таким чином, половина всіх зарубіжних закупівель китайських металургів припаде на частку цих двох компаній. Тож їхню стратегію можна вважати ефективною. Але іншим від цього не легше.

    Цього року Китайська асоціація чавуну та сталі (CISA) прогнозує скорочення сталевої виплавки на 4%. Вочевидь, надалі немає передумов для її збільшення – економіка КНР пройшла період бурхливого зростання та вийшла на більш плавну траєкторію. До того ж, офіційний Пекін зараз робить ставку на розвиток високотехнологічних галузей та ІТ, а металоємність інфраструктури зменшується за рахунок нових інженерних рішень та високоміцних матеріалів.

    З цього випливає, що зниження китайського (читай: глобального) попиту на ЗРС продовжуватиметься у середньостроковій перспективі. Це буде створювати постійний тиск на залізорудні ціни – в умовах нарощування поставок Vale та Rio Tinto. Точка рівноваги буде досягнута, коли сталеплавильні потужності в КНР перестануть бути надлишковими, через поступове скорочення сталевого виробництва.

  • В Україні зростання цін промвиробників у серпні прискорилося до 7,3% – Держстат

    В Україні ціни виробників промислової продукції у річному вимірі зросли у серпні на 7,3% (далее…)

  • Сталевий експорт Китаю: що попереду?

    Китайські внутрішні ціни на сталь впливають на світовий ринок. Їх зростання відображає високий споживчий попит, коли місцеві виробники втрачають інтерес до закордонних продажів. І навпаки. Ну а сталевий експорт КНР вже багато років залишається одним із головних факторів, що дестабілізують світову металургію. І зараз у Піднебесній склалася цікава ситуація.

    Передумови зростання експорту

    Ціни на китайському ринку відрізнялися стабільністю з більшості видів продукції. Гарячекатаний рулон на старті року та на початку вересня коштував однаково — $472/т FOT. При цьому спад спостерігався до кінця червня, коли було зафіксовано локальний мінімум $446/т. Після чого почався підйом.

    Невеличке зниження довгомірного прокату відображає сталу кризу в секторі житлового будівництва. У січні котирування арматури перебували на рівні $457/т FOT, на початку вересня – $435/т. Зниження тривало до початку червня, до позначки $417/т. Потім ціна також пішла на підвищення.

    Вочевидь, відносній ціновій стабільності сприяло зменшення виплавки сталі на 3,1%, до 594,5 млн т за підсумками січня-липня. Проте місцеві металотрейдери відзначають млявий попит від споживачів, який і пояснює рекордний (починаючи з 1990 р.) сталевий експорт – 77,5 млн т за січень-серпень. Порівняно з торішнім показником приріст склав 10%.

    Таким чином, надлишок пропозиції на китайському ринку частково нівелювався за рахунок закордонних продажів. Що, у свою чергу, утримувало внутрішні ціни від надмірного падіння. Звертає увагу, що їх зниження відбувалося паралельно зі скороченням сталевого виробництва.

    Але як тільки прокат почав дорожчати, металурги одразу відреагували. За даними Китайської асоціації чавуну та сталі (CISA), за тиждень з 21 по 27 серпня загальний обсяг виробництва 5 основних видів метпродукції на 184 сталеливарних заводах склав 8,8 млн т., на 13,6% більше у річному вимірі. І це не одразу позначилось на цінах.

    За перший тиждень вересня г/к рулон подешевшав на $2,8/т. Арматура, яка особливо чутлива до коливань пропозиції, — відразу на $7/т. Найбільш тривожно, що це відбувається саме зараз, у період традиційно пікового попиту на сталь, який у Китаї називають «золотий вересень». Це означає, що навіть він не здатний повністю «проковтнути» обсяги, що є у виробників. Вони, втім, не зменшують обертів, оскільки негативний вплив ринкової кон’юнктури перекривається сильним державним субсидуванням.

    За даними Національного бюро статистики КНР, консолідований прибуток сталеливарної галузі за січень-липень становив $9,02 млрд порівняно з $170 млн за той же період 2024 р. Згідно з результатами опитування консалтингового агентства Mysteel, до кінця серпня 64% з 247 доменно-конвертерних комбінатів Китаю повідомили про плани отримати прибуток від продажу продукції. Роком раніше таких було лише 3,9%.

    Важливе уточнення: отримані від держави дотації металургійні компанії КНР зараховують до прибутку у своїй звітності. Таким чином пояснюються високі показники галузі та діловий оптимізм на тлі сталого ринку, що має передумови для нового спаду.

    Також слід зазначити відсутність практичних заходів щодо скорочення виробництва. Нагадаємо, на початку березня Національна комісія з розвитку та реформ (NDRC) оголосила про плани з реструктуризації сталеливарної галузі, без будь-якої конкретики. Вже тоді ми припустили, що таким чином офіційний Пекін лише хотів понизити градус критики на свою адресу – на тлі зростання сталевого експорту.

    Ця версія підтвердилася наприкінці серпня, коли Міністерство промисловості та інформаційних технологій, Міністерство природних ресурсів, Міністерство екології та навколишнього середовища, Міністерство торгівлі та Державне управління регулювання ринку опублікували спільний План роботи зі стабілізації зростання сталеливарної промисловості на 2025–2026 рр.

    У документі йдеться, що Китай суворо регулюватиме заводські потужності та обсяги виробництва. Але жодних цільових орієнтирів знову не встановлюється. З цього випливає, що зниження внутрішніх сталевих цін продовжуватиметься, штовхаючи експорт до нових висот.

    «Сірий» чи «білий»?

    Експортні котирування г/к рулону на початку січня перебували на рівні $490/т FOB China, наприкінці першого тижня вересня – $485/т. Як і внутрішні ціни, вони знижувалися протягом першого півріччя – до локального мінімуму $462/т. Після цього перейшли до відновлення.

    На початку січня запити експортерів катанки були на позначці $477/т FOB China, на початку вересня — $490/т. Локальний мінімум датується 23 травня – $460/т. Потім ціни пішли вгору. І зараз вони вищі за січневі лише для довгомірного прокату – з урахуванням як внутрішніх, так і експортних пропозицій. За перший тиждень вересня приріст становив $2,5/т. Тоді як експортні котирування г/к рулону не змінилися порівняно з кінцем серпня.

    Пояснення того, що відбувається, знаходиться поза ринковою площиною. Нагадаємо, наприкінці березня уряд Китаю видав регламент, який посилює управління експортом та дотримання податкового законодавства. Тоді UAProm припустив, що це здатне зменшити потік китайської метпродукції на зовнішні ринки. Наступні події підтверджують цю тезу.

    На виконання нового регламенту Державне податкове управління КНР 7 липня оприлюднило розпорядження, що вимагає від усіх торгових агентів інформацію про реального експортера та комерційну вартість товару. Одночасно запроваджується передплата ПДВ за експортними операціями. Сплатити його має саме агентська фірма, не виробник.

    Зміни набирають чинності з 1 жовтня. Але вже 22 серпня митниця провела перевірку в порту Фанченг (пров. Гуансі), за підсумками якої конфіскувала партію г/к рулонів обсягом 200 тис. т. Як з’ясувалося, вона відвантажувалася на експорт без сплати ПДВ. Ця показова разова акція справила враження на сталевий ринок. Пропозиції щодо експортних продажів без ПДВ практично зникли. Що відразу відобразилося на котируваннях.

    Цікаво, що у Фанчензі митниця конфіскувала рулонний прокат. Але, за даними трейдерів, переважно без сплати ПДВ відпускалися катанка та арматура. Тому подія більш помітно позначилася на сегменті довгомірного прокату.

    За оцінками, його вартість при «сірому» експорті була на $15-30/т нижчою за «білий» варіант. Здебільшого цим займалися приватні компанії. Державні у ці схеми перестали грати ще раніше. А відтепер і трейдери вважають за краще не ризикувати заради додаткової маржі, уникаючи сумнівних угод.

    Підвищення вартості китайського сталевого експорту покращило умови конкуренції для інших виробників. Ще на початку третьої декади серпня котирування катанки з КНР на Філіппінах були $480–485/т CFR Manila, тоді як індонезійська Dexin Steel запитувала $490/т. На початку вересня китайські піднялися до $495-500/т, Dexin Steel зберегла свої на попередньому рівні. Тому, вочевидь, індонезійська пропозиція зараз має перевагу перед заводами з КНР.

    Аналогічно у В’єтнамі. На момент рейду митної служби у Фенчангу китайські компанії пропонували тут катанку $468/т CFR Hochiminh. На початку вересня – вже $483/т. Запити найбільшого місцевого виробника Hoa Phat залишалися на рівні $500/т EXW. «Якщо додати 6,1%-ве мито (діючий захисний захід на імпорт – авт.), нинішня китайська катанка не зможе конкурувати», — заявив керуючий одного з в’єтнамських метзаводів.

    Ймовірно, нова кон’юнктура може повною мірою позначитися на показниках експорту сталі з КНР ближче до кінця IV кв., коли там набудуть чинності нові правила митного оформлення.

    Таким чином, динаміка зарубіжного продажу китайських металургів до кінця року залежить від двох протилежних факторів. По-перше, надлишкове виробництво тягне за собою зниження внутрішніх цін, стимулюючи експорт. По-друге, посилення фіскального контролю над зовнішньоторговельними операціями має ліквідувати «сірі» схеми з поставками за ціною, нижчою від ринкової. Китайські гравці втрачають нагоду демпінгувати на закордонних майданчиках. І це утримуватиме сталевий експорт із КНР від подальшого нарощування.

  • ArcelorMittal підвищив ціни на довгий прокат на ринку Європи

    ArcelorMittal, один із провідних виробників сталі в Європі, оголосив про підвищення цін на всі види довгого прокату на європейському ринку на €30/т ($34/т), пише Kallanish. Рішення поширюється на основні категорії довгого прокату, включаючи балки, катанку та арматуру.

    За інформацією учасників ринку, дії компанії зумовлені неможливістю утримувати нинішній рівень цін через високі витрати на виробництво та сировину, включаючи металобрухт, а також через знижену завантаженість потужностей. Цього року компанія, як і інші виробники на півдні та півночі Європи, вже була змушена скоротити виробництво на кількох підприємствах через складні ринкові умови. Ці заходи частково допомогли збалансувати ринок, де попит залишається слабким.

    Джерела на заводах підтверджують, що ціни на довгий прокат перебувають на рівні, який не покриває витрат виробників. Очікується, що майбутнє впровадження механізму CBAM підтримає подальше зростання цін. Деякі інші європейські виробники також розглядають можливість підвищення вартості продукції, тоді як італійські постачальники арматури ще на початку серпня анонсували підвищення перед плановими зупинками на ремонт.

    У північній Європі відзначається поступове відновлення активності після літніх канікул: продавці повідомляють про зростання кількості запитів на довгий прокат. При цьому ціни на імпортний турецький брухт утримуються на рівні близько $340/т CFR – це відповідає січневим показникам. Водночас вартість довгого прокату все ще приблизно на €40/т нижча за рівень січня, що суттєво тисне на рентабельність заводів.

     

  • Падіння цін у промисловості сповільнилося до 2,4% – Держстат

    Ціни виробників промислової продукції в Україні у травні знизилися на 2,4% (далее…)

  • НБУ: У квітні зростання витрат виробників України сповільнилось через стабілізацію ситуації в енергетиці

    У квітні 2025 року зростання цін виробників України уповільнилося (до 41.6% р./р.), передусім через значне зниження темпів зростання цін у галузі «постачання е/е (далее…)

  • Ціни на залізну руду залишатимуться на низькому рівні через плани світових гравців розширювати виробництво

    Світові ціни на залізну руду залишаються під тиском через зниження вартості готової сталі в Китаї та амбітні плани ключових гравців добувного сектору розширювати виробництво ЗРС. За останні півтора року вартість руди знизилася на третину, а цьогоріч вона тримається на рівні $100/т і подальші прогнози для галузі залишаються невтішними, йдеться у статті UAprom «Ціни на залізну руду: нові виклики«.

    Найбільш масштабні плани зі збільшення виробництва має Індія. Компанія Lloyds Metals & Energy Ltd (LMEL) отримала ліцензії на нові ділянки родовища Surjagarh, що дозволить збільшити видобуток з 10 до 25 млн т на рік. Tata Steel Ltd (TSL) інвестує $1,18 млрд у розширення видобутку на рудниках Noamundi, Joda та Katamati, доводячи їхню потужність до 55 млн т. Державна Steel Authority of India Ltd (SAIL) також планує нарощувати видобуток, створюючи окрему гірничодобувну структуру.

    Однак, важливіше звернути увагу на заяву голови ради директорів Vedanta Group. Аніл Агарвал наприкінці квітня наголосив на можливості річного виробництва в Індії близько 700 млн т. залізної руди. Вочевидь, йдеться не просто про задоволення внутрішнього попиту, зазначається у статті, а про масштабну експансію на зовнішні ринки. Потенціал залізорудного експорту в Індії насправді великий, а індійські виробники, що продають переважно низькосортну руду Fe 57, можуть “відкусити” частку продажів у виробників Fe 62, серед яких і українські компанії.

    Крім того, відомов про плани бразильської Vale інвестувати $12,26 млрд у родовище Carajas, що дозволить збільшити видобуток до 200 млн т за п’ять років. А також — про плани нарешті завершити реалізацію гвінейського проекту Simandou (перебуває в операційному управлінні британсько-австралійської гірничорудної корпорації Rio Tinto Ltd).

    При цьому місткість залізорудного ринку в КНР, що є найбільшим споживачем залізної руди у світі, останніми роками звужується на тлі зменшення сталевого виробництва. У 2020-2024 роках виплавка сталі знизилася з 1,065 млрд до 1,005 млрд т. Цьогоріч агентство S&P Global прогнозує подальше скорочення до 996 млн т. Тобто попит на ЗРС з боку китайської металургії стабільно падає, а великі видобувачі намагаються ще збільшити пропозицію. Ось чому “епоха низьких цін” на залізну руду скоріше за все буде довгостроковою.

  • В Україні ціни на житло у I кварталі 2025 року зросли на понад 11%

    Індекс цін на житло в Україні за підсумками січня-березня 2025 року становить 111,2% (далее…)

  • В Україні впадуть ціни на брухт після обвалу на світових ринках — експерт

    Український ринок брухту чорних металів неминуче чекає падіння цін після обвалу котирувань на всіх світових ринках, зазначив економіст Олексій Кущ, коментуючи останні тенденції на ринках commodities.

    «Квітень 2025 року став справжнім «ведмежим» місяцем для всіх світових бірж, в т.ч. тих, де торгують commodities. Зниження відбувалося по всім сировинним продуктам, помітно здешевлення нафти, але найбільше падіння зафіксовано в цінах на брухт», — сказав економіст, якого цитує «Апостроф».

    За його словами, здешевлення брухту відбувалося у всіх регіонах світу.

    «Але найбільший обвал цін відбувся у Туреччині, ринок якої напряму впливає на українські реалії. Менш ніж за місяць вартість брухту HMS 1/2 (80:20) впала майже на $70/т, тобто з $382/т CIF (на 27 березня) до $313/т CIF (на 22 квітня). Такий стрімкий темп падіння за такий короткий термін є рекордним протягом останніх 2-х років. При чому показово, що ставка на відскок після завершення Рамадану та Пасхи не спрацювала», — каже він.

    При цьому, як нагадав Олексій Кущ, український ринок завжди реагує на світові тенденції із запізненням.

    «Так, дійсно, ціни на брухт в Україні потроху повзли вниз, але стрімкого падіння не було. За різними прогнозами, обвал котирувань на брухт очікується приблизно у першій декаді травня», — відмітив економіст.

    Експерт вважає, що в травні як раз світові тенденції доберуться до українського ринку.

    «Хтось говорить, що буде «мінус» 1000 грн./т брухту, хтось – більш радикальний, прогнозує «мінус» 2000 грн./т. Але спільна думка така, що зростання цін не буде. Проте ніхто не знає, на якій позначці ринок знайде своє цінове дно. Тобто, він буде його активно шукати та провалюватися по ціні все глибше та глибше», — констатував Олексій Кущ.

  • Ціни на житло в Україні у 2024 році зросли на 12,7% – Держстат

    Індекс цін на житло в Україні за підсумками 2024 року сягнув 112,7%, тоді як у 2023 році становив 114,5%, а у 2022-му році – 113%. (далее…)