Ellyt, always here

Метка: єс

  • Україна пройшла скринінг ЄС щодо вільного руху товарів

    Україна завершила офіційний скринінг відповідності законодавства нормам ЄС у межах переговорного розділу «Вільний рух товарів». (далее…)

  • Сталеві мита: європейська відповідь Трампу

    Європейська металургія останні кілька років перебуває під негативним впливом одразу двох чинників: надмірний імпорт та жорстка екополітика, яка не враховує ринкових реалій. Щодо декарбонізації якісь серйозні поступки з боку Єврокомісії важко прогнозувати. А ось проти закордонних поставок сталі ймовірність нових протекціоністських заходів надзвичайно висока – на тлі 25% мит, запроваджених адміністрацією Д.Трампа в лютому. Це може позначитися і на українському прокаті, для якого ЄС є основним ринком збуту.

    Міттал, на вихід?

    Сталева виплавка в Євросоюзі почала падати з 2018 р., з моменту першого застосування мит Трампа на всю імпортну металопродукцію. За цей час вона знизилася з 160 млн. т. до 129,5 млн. т. за підсумками минулого року. Паралельно скорочувалося видиме споживання сталі. У 2022 р. – на 6,5%, у 2023 р. – на 6,3%, до 129 млн т. На поточний рік асоціація Eurofer не має особливого оптимізму: прогноз погіршений у лютому. Якщо раніше передбачалося, що видиме споживання підвищиться на 3,8%, тепер – лише на 2,2%. Також переглянута оцінка за 2024 р.: зниження на 2,3% замість колишніх 1,8%.

    На перший погляд все просто. Скорочується споживання – знижується виробництво сталі. Проте у Eurofer стверджують, що це не зовсім так. Як причину вказують «зростаючий імпорт» і «витрати, що зростають». Справді, у ІІІ кв. минулого року імпорт досягнув рекордного значення, 28% від загального обсягу продажів. Тобто, кожна третя тонна прокату, що реалізується у ЄС, виготовлена ​​за його межами.

    Тепер треба згадати, що в президентському указі Трампа про застосування 25% тарифів зазначається, що в 2024р. на імпорт припало близько 30% металоспоживання у США. Тобто, у плані зовнішнього тиску на ринок ситуація в ЄС приблизно аналогічна. А це, у свою чергу, дає можливість Єврокомісії обкласти додатковим збором не лише поставки зі США як відповідь, а й з третіх країн. Загальне завантаження сталеплавильних потужностей у європейців за 2024 р. також можна порівняти з американським: 78,5% і 79% відповідно.

    Але, на відміну від заокеанських колег, на єврометалургів додатково тиснуть зростаюча вартість дозволів на викиди парникових газів (EUA) і зобов’язання щодо їх скорочення в рамках кліматичної політики ЄС. Згідно з новими прогнозами аналітиків, опитаних Reuters, цього року EUA подорожчають до €76,88/т. порівняно з торішнім €62,5/т. Далі – більше. У 2026 р. очікується €92,48/т., у 2027 р. — €111,14/т. До 2034 року вартість зросте до €249/т. Це і є ті «зростаючі виробничі витрати», про які говорять Eurofer і учасники ринку.

    Сюди треба додати поступову відмову від безкоштовного розподілу квот за механізмом EU ETS. Тоді стає зрозумілою стурбованість Eurofer, яка регулярно закликає Єврокомісію вдосконалити СВАМ, який по суті є екологічним надподатком, додатково до EUA. Також зрозуміло, чому металургійні компанії ЄС визначають збільшення бюджетного фінансування як головну умову для успішного «зеленого переходу».

    «Державна підтримка матиме ключове значення для забезпечення того, щоб компанія могла модернізувати своє виробництво (в рамках «зеленого курсу» – прим. авт.), залишаючись конкурентоспроможною», — заявив у лютому фінансовий директор концерну ArcelorMittal Дж.Крістіно. Варто зазначити, що вже зараз держпідтримка надається. Підприємства ЄС можуть отримати на декарбонізацію від €500 млн до €1 млрд. Українські виробники про такі обсяги можуть лише мріяти. Але, як випливає з коментаря представника ArcelorMittal, навіть цього недостатньо.

    У Брюсселі це розуміють. На початку лютого там анонсували «План дій у галузі сталі та металів», який «дозволить компаніям реалізувати свої можливості в галузі зелених інвестицій». У доопрацьованому варіанті його представлять до кінця травня. Наразі відомо, що документ міститиме відстрочення деяких положень «зеленої угоди», але при цьому «кліматичні цілі» ЄС залишаться незмінними (скорочення парникових викидів до 2030 р. на 50% від рівня 1990 р.). З цього випливає, що розширення фінансування не передбачається, готуються якісь точкові послаблення.

    Отже, все більш реалістичним виглядає лютневий прогноз Eurofer, відповідно до якого «поєднання CBAM і планованого поступового скасування безкоштовного розподілу квот не забезпечить належного захисту (галузі – прим. авт.) і може додатково стимулювати переміщення виробництва до третіх країн». Власне, у цьому напрямі «крига скресла». ArcelorMittal, найбільший європейський сталевий виробник, два тижні по тому заявив, що розглядає можливість перенесення частини європейських бізнесових процесів до Індії для оптимізації витрат.

    У коментарі концерну уточнювалося, що це рішення поки не стосується виробничих потужностей у Європі. Йдеться про «централізацію бізнес-функцій за рахунок розширення існуючого сервісного центру в Індії». Але вочевидь, що тут головне словосполучення є «поки що». «ArcelorMittal уважно стежить за економічними та регуляторними змінами, які впливатимуть на довгострокову стратегію у Європі. Серед ключових факторів – перегляд механізму CBAM, оцінка торгових заходів ЄС та реалізація Плану дій для сталі та металів», — наголошується у заяві. Тобто, все спирається на ті самі виклики для європейської металургії, які розглядалися вище.

    Остання крапля

    На цьому фоні мита Трампа не здаються за головну проблему. Але вони можуть стати горезвісною краплею, яка переповнює чашу. У 2023 р. США посіли перше місце серед імпортерів європейського прокату: з 17,13 млн. т., відправлених на експорт, 2,33 млн. т. надійшло на американський ринок. Минулого року споживачі із США залишалися найбільшими закордонними покупцями для єврометалургів. Водночас ЄС не є основним постачальником сталі (готова продукція разом із напівфабрикатами) для американської промисловості: до трійки лідерів входять Канада, Мексика та Бразилія.

    Тим не менш, поки Д.Трамп та його адміністрація відмовляються йти на поступки європейським союзникам. Візит єврокомісара з торгівлі та економічної безпеки М.Шефчовича до Вашингтона наприкінці лютого закінчився безрезультатно. ЗМІ з посиланням на дипломатичні джерела повідомили, що на закритому брифінгу для послів країн ЄС М.Шефчович назвав ситуацію «невизначеною» за підсумками проведених перемовин.

    У контексті попереднього використання додаткових 25% митних тарифів під час першої президентської каденції Д.Трампа можна припускати, що домогтися їх скасування для своєї сталі Євросоюзу не вдасться. Можна сподіватися лише на встановлення квот, які жорстко регламентують обсяги для безмитного ввезення до США. Важливе уточнення: щоб досягти таких квотних умов, офіційному Брюсселю знадобилося цілих три роки.

    Враховуючи, що останнім часом грошовий еквівалент сталевого євроекспорту до США становив €3 млрд на рік, за даними Reuters – втрати галузі в короткостроковій перспективі тягнуть приблизно на €10 млрд. Також слід зазначити, що до 2018 р. щорічний сталевий експорт у США був у межах €6,3-6,8 млрд. Тобто. додаткова тарифікація та подальше квотування раніше вже зменшили показник приблизно вдвічі. Навряд чи наслідки цього удару виявляться більш м’якими. Отже, можна погодитися з експертами, на думку яких високі показники сталевого виробництва, 160-152 млн т, досягнуті в 2018 — 2021 рр., залишатимуться в минулому для ЄС.

     

  • Частка зерна та олії в структурі експорту «Кернелу» до ЄС через втрату ринку Китаю зросла удвічі

    «Кернел», один із найбільших українських агрохолдингів, у 2023/24 маркетинговому році (МР, липень 2023-го – червень 2024-го) експортував 6 млн тонн зернових культур (далее…)

  • Україна може стати ключовим партнером у забезпеченні стратегічної автономії ЄС — дослідження

    Україна може стати ключовим партнером для забезпечення стратегічної автономії Європейського Союзу, зменшуючи його залежність від геополітичних конкурентів у сферах критичних матеріалів, промисловості та продовольства.

    Про це йдеться у дослідженні «Стратегічні орієнтири поглиблення торговельно-економічних відносин України з країнами Європейського Союзу», яке презентували 26 лютого на слуханнях Комітетів Верховної Ради з питань економічного розвитку і аграрної та земельної політики.

    Згідно з дослідженням, яке провели на замовлення Федерації роботодавців України, з 2014 року, відколи Україна підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом, частка ЄС у зовнішньоторговельному обороті України постійно зростала – з 30% у 2013 році до 56% у 2023 році. А експорт товарів до ЄС у 2023 році сягнув $23,4 млрд, що становить 64,6% загального експорту товарів Україною. Ці показники свідчать про переорієнтацію української економіки з ринків СНД на європейські.

    Водночас, як співпраця між Україною та ЄС залишається асиметричною, оскільки основу експорту з України складають сировинні товари. Зокрема, на агропродукцію (зернові, олії, курятина) припадає 48%, на чорні метали та руди — 22%, на продукти хімпрорму та машинобудування — 19%. Тоді як з ЄС в Україну імпортується переважно продукція з високою доданою вартістю, що створює суттєвий дефіцит у торгівлі, який у 2023 році склав $9,1 млрд.

    Щоб змінити цю ситуацію автори дослідження пропонують працювати над розвитком взаємовигідної співпраці між Україною та ЄС у сфері досягнення стратегічної автономії блоку. У дослідженні визначено три ключові напрямки.

    Першим напрямком є забезпечення ЄС критичними та стратегічними матеріалами. В Україні наявні поклади 24 з 34 видів мінералів, які ЄС визначив як незамінні для розвитку передових галузей та цілей зеленого переходу. За оцінками Європейського інституту геополітичних досліджень, у разі подальшого розширення переробки стратегічної сировини в Україні, частка постачання критичних матеріалів до ЄС може зрости з 12% у 2023 році до 25% у 2030 році. Це сприятиме скороченню залежності ЄС від поставок з Китаю та інших геополітично нестабільних регіонів.

    Другим напрямком є посилення промислового потенціалу і конкурентоспроможності ЄС у низці передових галузей. Це, зокрема, оборонно-промисловий комплекс, інформаційно-комунікаційні технології та аерокосмічна галузь, у яких ЄС, як зазначається, поступився лідерськими позиціями на світовому ринку. Дослідження виділило конкретні продукти, які українські виробники можуть замінити на європейських ринках: металургійна продукція, хімічні добрива, вироби деревообробної промисловості, меблі, трактори, автобуси, електротехнічна продукція тощо.

    Третім напрямком є забезпечення продовольчої безпеки ЄС. Україна зарекомендувала себе як надійний постачальник аграрної продукції, маючи частку 7-8% у сільськогосподарському імпорті ЄС і третю позицію в переліку найбільших постачальників (попереду такі країни як Бразилія та Велика Британія). У перспективі членства в ЄС Україна зможе запропонувати співтовариству нову модель аграрного виробництва, орієнтовану на розвиток конкурентоспроможності та інновацій, а також допомогти йому зменшити залежність від імпорту продовольства з третіх країн. Наголошується, що в умовах негативних наслідків кліматичних змін та деградації довкілля у багатьох країнах Глобального Півдня, український аграрний потенціал може відіграти стабілізуючу роль на продовольчого ринку ЄС.

    Відповідна модель ефективної інтеграції української та європейської економік могла б зменшити витрати ЄС на дотації Україні після вступу до блоку. Так, за розрахунками Інституту німецької економіки 2023 року, у разі вступу України до ЄС протягом 2025 року, політика згуртованості щодо неї коштувала б країнам-донорам 50-90 млрд євро фінансування протягом п’яти років. Але активна інтеграція української промисловості й аграрного сектора в господарський комплекс ЄС сприятиме зменшенню різниці у рівні доходів в Україні та в середньому по ЄС. Відповідно, це значно полегшить ЄС тягар політики згуртованості після набуття Україною повноправного членства.

    Зокрема, згідно з економічним моделюванням, здійсненим в рамках дослідження, інтеграція на засадах взаємовигідної співпраці, дасть змогу за 10 років подвоїти ВВП України і докорінно змінити структуру виробництва й зовнішньої торгівлі. Інвестиції у розмірі $90 млрд у будівництво 570 заводів в Україні забезпечать зростання випуску товарів і послуг на 152,8%, у тому числі продукції переробної промисловості – на 168,9%. Завдяки чому частка переробної промисловості у ВВП країни зросте з 7,6% до 20,4%. Загалом може бути створено близько 815 тисяч нових робочих місць. Відбудеться також суттєве скорочення розриву за показниками валового національного доходу (ВНД) на душу населення між Україною та ЄС – з 7,1 до 3,2 разів, що впливатиме на витрати в межах політики згуртованості.

    Водночас для досягнення відповідних результатів уряд під час переговорів з ЄС має наголошувати на перевагах економічної співпраці з Україною, що включають сприяння у досягненні стратегічної автономії через практики friendshoring та nearshoring, а також залучення інвестицій у розвідування родовищ і видобуток в Україні критичних матеріалів для потреб зеленого переходу та модернізації промисловості ЄС. Але крім цього варто також:

    • переконувати ЄС відмовлятися від товарів, вироблених в Росії та Білорусі та пропонувати замінити їх на продукцію українського виробництва;
    • наполягати на усуненні бар’єрів у торгівлі, повторно запроваджених, зокрема, щодо української сільгосппродукції, як шкідливих для продовольчої безпеки ЄС;
    • наполягати на необхідності відтермінувати для України початку виплати стягнень за вуглецеві викиди в межах механізму CBAM;
    • активізувати укладання і практичне впровадження Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції між Україною та ЄС;
    • переконувати ЄС у доцільності надання за кошти Європейського фонду регіонального розвитку та інших фондів фінансової підтримки для облаштування індустріальних парків, та інших інструментів державного стимулювання промислового розвитку в Україні.

    Також у дослідженні наголошується на необхідності удосконалення і розбудови в Україні внутрішньої політики щодо розвитку національного виробничого та експортного потенціалу.

  • Качка: Уряд розраховує на продовження режиму безмитної торгівлі з ЄС після 6 червня

    Україна працює з ЄС над розширенням доступу українських товарів на європейський ринок, зокрема, ведуться перемовини про збереження для України режиму безмитної торгівлі після 6 червня 2025 року.

    Про це заявив заступник Міністра економіки України — Торговий представник України Тарас Качка під час Комітетських слухань «Стратегічні орієнтири поглиблення торгівельно-економічних відносин України з країнами Європейського Союзу в умовах набуття Україною офіційного статусу кандидата на вступ до ЄС» в Києві 26 лютого 2025 року.

    «Ми розраховуємо на продовження автономних торгових преференцій після 6 червня 2025 року. І водночас разом з партнерами дуже активно працюємо над  лібералізацією торгівлі відповідно до Угоди про асоціацію. Є гарні новини – перелік товарів, які є чутливими для Європейського Союзу, короткий — буквально кілька позицій. І ми сподіваємося, що знайдемо рішення за цими товарами», — зазначив Тарас Качка.

    Качка також наголосив, що Україна та ЄС вийшли на певне порозуміння щодо умов доступу української металургійної продукції до європейського ринку в контексті перемовин про продовження режиму безмитної торгівлі після червня 2025 року.

    Вони стосуються рішення Єврокомісії, яка у квітні 2022 року скасувала усі мита та захисні заходи на імпорт з України, зокрема й металопродукції. Йдеться про антидемпінгове мито на безшовні труби (25,7%) та гарячекатаний рулон (60,5 є/т), а також тарифних квот на металопродукцію із 25% митом.

    «У нас більш-менш є розуміння з Європейським Союзом, яким чином зберегти умови доступу до європейського ринку, навіть за умови, коли торгові заходи припиняться. Я думаю, що офіційно оголошення по цих питаннях можна очікувати під час засідання Ради асоціації Україна-ЄС», — зазначив Качка. Рада має відбутися цього квітня.

    Тарас Качка наголосив, що одним із ключових викликів залишається механізм CBAM (вуглецеве коригування імпорту), запроваджений ЄС. Україна веде переговори про тимчасове виключення з-під його дії до завершення війни та відбудови. Також розглядається декларативний підхід, який дозволить звітувати про викиди без сплати відповідних платежів. Це критично для збереження конкурентоспроможності українських виробників.

    Як зазначив Тарас Качка, враховуючи ініціативу Єврокомісії щодо відтермінування повноцінного запуску механізму (зокрема, продажу сертифікатів CBAM) на 2027 рік Україна матиме більше часу для перемовин.

    Третій ключовий напрямок — робота на шляху до підписання промислового безвізу (угоди ACAA).

    «Триває робота над планом істотного розширення Угоди АСАА на максимальну кількість товарів. За підрахунками вона може охопити до 80% промислового експорту до Європейського Союзу. Активно працюємо над тим, щоб укласти Угоду вже цього року», — зазначив Тарас Качка.

  • ЄС не пропонував Україні окрему угоду щодо критичних матеріалів – речник Єврокомісії 

    ЄС не пропонував Україні окрему угоду по корисним копалинам, а заява єврокомісара з промислової стратегії Стефана Сежурне стосувалась Меморандуму про взаєморозуміння між Україною і ЄС (далее…)

  • За останніми оцінками відновлення України коштуватиме приблизно €500 млрд – Шмигаль

    За останніми оцінками відновлення України коштуватиме приблизно 500 млрд євро. (далее…)

  • Мито Трампа посилить конкуренцію та напругу на решті світових ринків сталі

    Запроваджене адміністрацією Дональда Трампа 25% мито на імпорт сталі на алюмінію може викликати ланцюгову реакцію і спонукати інші країни запровадити власні захисні заходи у відповідь, йдеться у статті UAprom «Сталеві мита: китайська відповідь Трампу».

    Зазначається, що мита, встановлені Вашингтоном проти імпорту з будь-яких країн, спрямовані передусім проти дешевого металу з Китаю. Вони ставлять «огорожу» на шляху китайського прокату до США. Але в такому випадку ці обсяги просто «перетечуть» на інші ринки і, зокрема, європейський.

    «Можливо, що китайські гравці, які постачали до США і тепер зіткнуться з вищими тарифами, можуть спробувати постачати більше до Європи», – попередив фінансовий директор концерну Thyssenkrupp Й. Шульте.

    За даними Reuters, зараз це вже відбувається на турецькому ринку сталевих напівфабрикатів, звідки китайці видавлюють російських постачальників. Так, у лютому інформагентство зафіксувало кілька великих контрактів турецьких прокатників із виробниками з КНР, що «є серйозною проблемою для російських компаній».

    «У такому разі запровадження додаткових мит на сталевий імпорт із боку Євросоюзу – питання найближчого часу. І, як показує досвід 2018 року, загороджувальні заходи, швидше за все, поширюватимуться не лише на продукцію з КНР, а й із третіх країн», — йдеться у статті.

    Тоді під їхню дію потрапили й українські виробники. Зараз, коли Єврокомісія тимчасово скасувала всі мита на імпорт більшості українських товарів (виняток зроблено за низкою позицій в агросекторі, там встановлені квоти), повторення сценарію 7-річної давності начебто не загрожує вітчизняним металургам.

    Проте закриття європейського ринку слідом за американським створить додаткову напругу на решті майданчиків збуту, включаючи важливий для України близькосхідний регіон. Це спричинить посилення конкуренції, обвал сталевих цін та наростаючі збитки. Таким чином, найбільші негативні наслідки загрожують металургам із третіх країн, а не китайцям, які є головною метою мит ​​Трампа, резюмує автор публікації.

  • ЄС пропонує зменшити виплати по CBAM для імпортерів з країн, де вже діє податок на CO2

    Європейська комісія пропонує низку послаблень в межах механізму CBAM, який почне діяти повною мірою в 2026 році, пише Reuters із посиланням на чернетку відповідного документа ЄК.

    Carbon border adjustment mechanism передбачає встановлення додаткових платежів для компаній, які завозять в ЄС товари з високим вуглецевим слідом. Регуляція поширюється на виробників чавуну та сталі, цементу, алюмінію, добрив та електроенергії. Таким чином ЄС хоче урівняти європейських промисловців, які сплачують високі податки на вуглецеві викиди, із компаніями поза межами ЄС.

    Згідно з інформацією, що міститься в чернетці документа, ЄС готовий спростити деякі правила застосування CBAM для компаній із країн, де вже діють схожі механізми. Зокрема, бізнесу буде легше отримати дозвіл на зменшення платежів по CBAM у випадку, якщо компанія вже сплачує вуглецевий податок в країні, де відбувається виробництво товару. За даними агенції, для цього Єврокомісія планує з 2027 року почати публікувати середньорічні ціни на викиди CO2 в інших країнах.

    Також ЄК хоче спростити регулювання, виключивши з-під дії CBAM низку малих імпортерів. Йдеться про запровадження порогового значення для обсягу імпорту на рівні 50 тонн. Тобто підприємства, які продають в ЄС менше 50 тонн продукції на рік, не підпадатимуть під дію CBAM. Однак у разі перевищення цієї позначки почне стягуватися вуглецевий податок.

    Ця модель має замінити існуючі правила CBAM, згідно з якими всі фізичні особи або компанії, які імпортують товари, на які поширюється CBAM, вартістю понад 150 євро, повинні будуть сплачувати збір з наступного року.

    У документі зазначається, що зміни допоможуть зменшити бюрократичну тяганину для бізнесу і різко скоротять число імпортерів, на яких поширюється вуглецевий збір. Наразі їх налічується близько 200 тис.

    Комісар ЄС з питань клімату Вопке Хукстра заявив цього місяця, що аналіз ЄК показав, що 20% компаній, на які поширюється CBAM, виробляють 97% всіх викидів, на які ЄС встановлює податок.

  • З початку великої війни партнери надали Україні $115 млрд прямої бюджетної підтримки – Свириденко

    За три роки широкомасштабної війни партнери надали Україні 115 млрд доларів прямої бюджетної підтримки, зокрема від США надійшло 30 млрд доларів. (далее…)