Ellyt, always here

Метка: китай

  • Європейські компанії втрачають довіру до операцій у Китаї – опитування

    Європейські компанії, що працюють у Китаї, налаштовані найбільш песимістично щодо перспектив зростання з 2011 року. (далее…)

  • Bloomberg: Китай розглядає впровадження оновленого плану «Зроблено в Китаї»

    Уряд лідера Китаю Сі Цзіньпіна розглядає нову версію свого масштабного плану зі збільшення виробництва високотехнологічних товарів (далее…)

  • Ціни на залізну руду: нові виклики

    Світові ціни на залізну руду за 1,5 року впали на третину. Цьогоріч вони тримаються біля позначки $100/т на тлі зниження вартості готової сталі в Китаї. Подальші прогнози інвестиційних аналітиків невтішні. У кращому випадку ціна ЗРС залишиться на поточному рівні.

    За таких несприятливих ринкових умов деякі великі гравці працюють над розширенням виробництва. Якщо їхні плани будуть втілені, ситуація погіршиться. Оскільки надлишок пропозиції давитиме на ціни.

    Індійські амбіції

    Найбільш рішуче до збільшення видобутку йде Індія. У першій половині травня компанія Lloyds Metals&Energy Ltd (LMEL) отримала ліцензії на нові ділянки родовища Surjagarh у штаті Махараштра. Це розширить річну потужність однойменного руднику з 10 до 25 млн т. ЗРС. Він стане найбільшою невугільною шахтою в Індії. Для цього LMEL на поточний фінансовий рік (ФР, почався 1 квітня) збільшила капітальні витрати на 75% до торішнього, до $768 млн.

    Один з найбільших сталевих виробників, Tata Steel Ltd (TSL), у першій половині травня виділила $1,18 млрд на розширення видобутку на рудниках Noamundi, Joda та Katamati з 40 до 55 млн т. у поточному фінроці.

    Генеральний директор гірничодобувного дивізіону TSL Атул Бхатнагар також повідомив про майбутню участь в аукціонах на право розробки нових залізорудних родовищ у штатах Одіша, Джаркханд та Чхаттісгарх. При цьому видобуток в Одіші група розпочне у найближчі 2 роки.

    Розвивати залізорудне виробництво має намір і державна Steel Authority of India Ltd (SAIL). У рамках цієї компанії міністерство сталі Індії створює окрему гірничодобувну структуру, повідомили джерела у SAIL у другій половині травня. Мета – подальше збільшення видобутку залізної руди. Наразі SAIL управляє 15 рудниками в Джаркханді, Одіші та Чхаттісгарху. У 2024-2025 ФР вони сумарно виробили 33,78 млн т. залізорудної продукції.

    Ці плани поки не загрожують балансу на глобальному ринку ЗРС. Навіть незважаючи на рекордний результат індійської залізорудної галузі в 2024-2025 ФР, коли видобуток підвищився на 4,3%, до 289 млн т. Оскільки експорт при цьому впав відразу на 35%, до 30,92 млн т. Падіння пов’язане зі зростанням внутрішнього споживання: виплавка сталі в Індії за 2024-2025 ФР збільшилася на 4,7%, до 151,14 млн т.

    І це ще не максимум. Зростаюча економіка Індії стимулює дедалі більше металоспоживання. Тому прем’єр-міністр Нарендра Моді наприкінці квітня анонсував вихід до 2047 р. на 500 млн т. потужностей для сталевого виробництва. Нині вони досягли 200 млн т. на рік. Тобто видобуток залізної руди підвищуватиметься паралельно з розвитком металургії.

    Але найвагоміші індійські гравці мають більш амбітні плани. Голова ради директорів Vedanta Group Аніл Агарвал наприкінці квітня заявив про можливість річного виробництва 700 млн т. залізної руди.

    «Сьогодні Індія є четвертим за величиною виробником залізної руди у світі із загальним обсягом 270 млн т. на рік. Тільки Австралія, Бразилія та Китай виробляють більше. Враховуючи наші величезні запаси, ми можемо видобувати 700 млн т. на рік і стати другим за величиною виробником після Австралії. Це цілком можливо. Переваги, які це принесе Індії з точки зору економічного зростання, робочих місць та доходів уряду, є величезними», — зазначив він.

    Вочевидь, йдеться не просто про задоволення внутрішнього попиту. Це про масштабну експансію на зовнішні ринки. Потенціал залізорудного експорту в Індії насправді великий. Розвідані запаси оцінюються у 33 млрд т. Все, що потрібно від влади – спростити видачу екологічних дозволів на розробку нових родовищ.

    Ймовірно, на регіональному рівні проблем не виникне. Оскільки Агарвал обіцяє, що після реалізації програми дохід на душу населення в Чхаттісгарху, Джаркханді та Одіші вдвічі перевищить середній в країні (зараз він нижче за цей показник). Тобто вирішальне слово за центральним урядом. Але чи реальні такі плани з огляду на ринкову ситуацію?

    Основним ринком збуту ЗРС для Індії, як і для України, є Китай. Тут індійські компанії реалізують низькосортну руду Fe 57, популярну у місцевих метзаводів. Тоді як бразильські експортери переважно пропонують преміум-руду Fe 65. Тобто з ними у битві за покупця індійські видобувачі практично не перетинаються. Проте вони можуть «відкусити» частку продажів у виробників Fe 62, серед яких і українські компанії.

    Головного удару, безумовно, зазнають австралійські видобувачі. Вони програють конкуренцію у своєму сегменті. Минулого тижня котирування індійської залізної руди Fe 57 у порту Ціндао були на рівні $73,81/т. SFR, австралійської руди Fe 56,5 марки FSS — $81,17/т. SFR, руди Fe 58,5 австралійської Fortescue Metals Group Inc. — $87,18/т. SFR. Аналогічно у Чжичжао та інших портах.

    Компаніям з України також складно конкурувати з індійськими. Минулого тижня внутрішні ціни на залізну руду Fe 62 в Одіші становили $60/т EXW. Тобто витрати на транспортування продукції до Китаю (включаючи перевалку, фрахт та портові збори) у місцевих виробників нижче за $12/т. Витрати українських ГЗК на логістичні послуги під час експорту до КНР становлять близько $40/т.

    Примара Simandou і не тільки

    Директор гвінейського проекту Simandou (перебуває в операційному управлінні британсько-австралійської гірничорудної корпорації Rio Tinto Ltd) Джерард Райнбергер у травні виступив із сенсаційною заявою. За його словами, першу партію ЗРС із Гвінеї відвантажать цьогоріч вже у листопаді. Запаси Simandou оцінюються у 2,8 млрд т. Його руда має високу якість (Fe 65,5) та не потребує додаткового збагачення.

    Анонс тягне на сенсацію, оскільки Simandou – довгограючий проект. Консорціум на чолі з Rio Tinto для його реалізації створили ще у 2013 року. Терміни запуску постійно зсувалися. Передбачається, що після виходу на повну добувну потужність консорціум у складі Rio Tinto, китайських держкорпорацій Chinalco та Baowu зможе щорічно постачати до КНР 120 млн т. ЗРС.

    Крім будівництва власне руднику проект передбачає прокладання близько 400 км залізничного шляху до глибоководного порту та будівництво там перевалочного термінала. І з цього приводу британське видання Guardian має іншу інформацію.

    Посилаючись на джерела у Гвінеї, видання стверджує, що до середини березня будівельники змонтували лише першу опору балкового мосту для залізничної магістралі. При цьому ключові ділянки залізниці ще не готові, інші допоміжні інфраструктурні проекти далекі від завершення. «Це ставить під сумнів передбачувану дату початку виробництва у жовтні», — наголошується у публікації.

    Вочевидь, Дж.Райнбергер дійсно поспішив з анонсом. Або ЗМІ його неправильно зрозуміли. Але у будь-якому разі проект перейшов у практичну стадію. У січні консорціум підписав контракт з американським концерном Wabtec на постачання локомотивів для майбутньої залізниці. Тому якщо не у 2025 році, то в наступному додаткові обсяги руди з Гвінеї з’являться на китайському ринку. І там буде дедалі тісніше.

    Ще один представник «великої четвірки» найбільших залізорудних компаній світу, бразильська Vale SA, у лютому оголосила про інвестиції $12,26 млрд на родовищі Carajas. В результаті видобуток там за 5 років зросте до 200 млн т. порівняно з торішнім 177,5 млн т. Загалом стратегія Vale передбачає розширення виробництва ЗРС до 360 млн т. до 2030 р. проти 327,65 млн т. у 2024 р.

    При цьому місткість залізорудного ринку в КНР останніми роками звужується на тлі зменшення сталевого виробництва. У 2020-2024 роках виплавка сталі знизилася з 1,065 млрд до 1,005 млрд т. Цьогоріч агентство S&P Global прогнозує подальше скорочення до 996 млн т.

    Тобто попит на ЗРС з боку китайської металургії стабільно падає, а великі видобувачі намагаються ще збільшити пропозицію. Ось чому «епоха низьких цін» на залізну руду скоріше за все буде довгостроковою. Отже, питання собівартості виробництва ЗРС стає ключовим для всіх компаній на китайському ринку.

    За цих умов зберегти залізорудний експорт як важливу частину валютних доходів економіки України можна лише за однієї умови. Якщо уряд зможе приборкати тарифні «апетити» держмонополій (ПАТ «Укрзалізниця», НЕК «Укренерго», НАК «Нафтогаз України»).

    Нагадаємо, що через високу вартість електроенергії та залізничних вантажних перевезень ось уже рік простоює Інгулецький ГЗК, один із найбільших виробників ЗРС. Без коригування тарифної політики до нього можуть додатися й інші підприємства-експортери.

  • Китай знизив базові ставки кредитування вперше за 7 місяців

    У вівторок, 20 травня, Китай знизив ключові ставки за кредитами на 10 базисних пунктів (далее…)

  • Китайське скорочення: як рішення Пекіна вплинуть на глобальний ринок сталі

    Плани з реструктуризації сталеливарної галузі КНР, які Національна комісія з розвитку та реформ (NDRC) оголосила на початку березня, досі не конкретизовані. Ймовірно, офіційний Пекін хотів таким чином знизити градус критики на свою адресу — на тлі зростання сталевого експорту. Втім, все ж таки влада ухвалила інше важливе рішення. Воно здатне зменшити потік китайської метпродукції на зовнішні ринки. Від його виконання залежатиме багато.

    Експортний рекорд

    2024 року експорт сталі з Китаю зріс до 110,7 млн т. Це рекорд за останні 9 років. Нинішнього року тенденція збереглася. Постачання прокату з КНР за кордон у квітні збільшилися на 13,4% р/р, до 10,46 млн т. Так багато готової сталі за місяць китайські металурги не експортували із 2015 р. Загалом за 4 міс. показник підвищився на 8,2%, до 37,89 млн т. І це попри додаткове 25%-ве мито на імпорт у США та посилення умов квотування сталевого імпорту в Євросоюзі. Обидва заходи набули чинності на початку квітня.

    Пояснення такої динаміки просте і єдине. Захисні заходи не дають очікуваного ефекту. Бар’єри на шляху імпорту призводять до подорожчання сталі, оскільки місцеві виробники більше не конкурують із закордонними та збільшують відпускні ціни. Коло замикається. Постачання для імпортерів знов стає привабливим – всупереч митам.

    Для порівняння. У першій половині травня експортні котирування на гарячекатаний рулонний прокат в КНР були на рівні $475/т FOB, у Туреччині — $550/т FOB, в Індії — $607/т FOB. Тоді як пропозиції місцевих виробників у США становили $925/т EXW, у Євросоюзі (Італія) – €602/т EXW. З цього випливає, що сталева експансія з КНР б’є по всіх.

    Метпідприємства в країнах нетто-імпортерах втрачають або маржинальність, або частку на внутрішньому ринку через дешевшу китайську пропозицію. Те саме і з нетто-експортерами – такими, як Україна, чиїм виробникам важко конкурувати з китайцями на закордонних майданчиках. Знову виходить мінус: або за рентабельністю, або за обсягами продажу.

    Змагатися із металургами з КНР у ціновому ралі нереально: ніхто більше не має такої потужної держпідтримки. Про її масштаби можна судити за такими даними. У березні внутрішні ціни на г/к рулон у Китаї знизилися на $6/т, до $467/т FOT, на арматуру – на $13/т, до $433/т FOT. При цьому частка метпідприємств, які працювали з прибутком, зросла до 53% порівняно з 25% у березні 2024р.

    Як в умовах падіння сталевих цін китайські металурги змогли покращити фінпоказники? Дуже просто. У своїй фінансовій звітності вони вказують субсидії від центральної та місцевої влади як прибуток. Тож у них все добре, збитки від виробництва перекриваються дотаціями. За таких умов легко тримати відпускні ціни нижчі, ніж у інших виробників.

    Це і є той самий ґрунт для звинувачень Китаю в недобросовісній конкуренції, які лунають не лише з Вашингтона та Брюсселя. За звинуваченнями йдуть захисні заходи. За даними Китайської асоціації виробників заліза та сталі (CISA), з початку 2024 року до лютого 2025 року щодо сталевого імпорту з КНР розпочато 29 великих торгових розслідувань у різних країнах. Для порівняння: у 2020–2023 роках було відкрито 15 розслідувань. Тобто показник подвоївся.

    Вже в січні-лютому цього року В’єтнам, Південна Корея, Колумбія, Євросоюз та Малайзія запровадили антидемпінгові мита на китайську метпродукцію сумарним обсягом постачання 5 млн т на рік. У рамках ще 19 розслідувань, які зараз проводяться у 14 країнах, під додаткові мита підпадає ще 9,44 млн т сталевого експорту з КНР, за даними S&P Global.

    Реакція влади

    Офіційному Пекіну доводиться реагувати на погіршення торгових умов. Тому на початку березня NDRC оголосила про плани реструктуризації сталеливарної промисловості шляхом скорочення виробництва. При цьому не було наведено жодної конкретики.

    Насамперед не зазначений механізм. Чи це закриття неефективних потужностей чи адміністративне регулювання обсягів виробництва? По-друге, не заявлений цільовий орієнтир. Світові ЗМІ повідомляли, що під час реструктуризації сталева виплавка у КНР може скоротитися на 50 млн т на рік, посилаючись на «очікування учасників ринку». Це дуже туманне формулювання.

    Те, що уряд в особі NDRC поки не йде далі обіцянок, стало зрозуміло у першій половині травня на брифінгу CISA. Її представник Вань Бін озвучив низку програмних тез щодо реформи. За його словами, треба створити нову систему управління потужностями, яка б поєднала держнагляд, галузеве саморегулювання та ринкові принципи.

    З цього випливає, що анонсована реструктуризація все ще у паперовій стадії. Зокрема обговорюється новий план принципів обміну потужностями для металургії. Старий план міністерство промисловості та інформаційних технологій призупинило у серпні 2024 р. Вань Бін назвав його неефективним, оскільки компанії мали можливість спекулятивно торгувати квотами на потужності.

    CISA пропонує заборонити обмін квотами між різними металургійними групами. Залишити таку опцію лише в рамках злиття та поглинань. Але поки що це лише ініціатива «знизу». Чи  підтримає її уряд, та найголовніше, коли вона набуде чинності – зараз ніхто не може сказати. Тим часом дешевий китайський прокат продовжує заповнювати зовнішні ринки.

    Залишається відкритим питання ефективності нових заходів регулювання. Варто нагадати, що у 2016 р. NDRC вже затверджувала програму промислової реструктуризації. Вона передбачала закриття застарілих та збиткових виробництв протягом 4 років. У металургії на 260 млн т, у вуглепромі – на 800 млн т. Але це не призвело до зниження обсягів сталевої виплавки. Вона лише збільшилася: із 808 млн т 2016 р. до рекордних 1,065 млрд т у 2020 р.

    Проте ситуація може змінитися. Наприкінці березня 5 урядових відомств Китаю спільно видали новий регламент, що посилює управління експортом та дотримання податкового законодавства. За шахрайську експортну діяльність передбачено суворе покарання, включаючи кримінальну відповідальність.

    Документ також посилює державний контроль за закриттям компаній. Раніше швидка реєстрація та закриття використовувалися як лазівка. Після скасування податкових пільг на експорт сталі у 2021 р. багато виробників у КНР вдалися до так званого «проксі-експорту» – зовнішні продажі через одноденні фірми-«прокладки». Це призвело до зниження не лише експортних цін, а й надходжень до держбюджету.

    Відтепер під час оформлення митної декларації відправника обов’язково перевірятиметься його податкова реєстрація. Тому цей регламент насамперед має фіскальний характер. Він має запобігти мінімізації податкових зобов’язань меткомпаніями. Але як побічний ефект це може припинити експорт сталі за заниженими цінами – якщо владі вдасться домогтися виконання цих заходів.

     

  • У Держмитслужбі розповіли, як китайські імпортери металургійної продукції обходять антидемпінгові мита

    Китайські виробники металевих дротів, кріплень та прокату з полімерним покриттям уникали сплати антидемпінгового мита, встановленого на відповідну продукцію в Україні, вдаючись до маніпуляцій із країною походження товару, розповів заступник голови Державної митної служби України Владислав Суворов під час конференції «Торгові війни: мистецтво захисту».

    Зокрема, у 2024 році, коли антидемпінгові заходи щодо низки відповідні металургійних товарів китайського виробництва набули чинності, ДМС зафіксувала суттєве зниження імпорту з КНР із одночасним стрімким зростанням постачань в Україну аналогічної продукції виробництва Малайзії.

    «До прикладу, прокату (з полімерним покриттям — ред.) з Малайзії минулого року було завезено 22 тис. тонн, дротів — 1,5 тис. тонн. Причому до введення рішення Міжвідомчою комісією імпорту цих товарів з Малайзії не було взагалі (у 2023 році — ред.). Тобто ми бачимо, що є маніпуляція з країною походження», — зазначив Суворов.

    Він визнав, що ДМС на етапі митного контролю і оформлення товарів, щодо яких імпортери можуть вдаватися до маніпуляцій, має обмежений інструментарій для реагування. Під час контролю митники можуть лише перевірити наявність сертифікату походження товару, виданого торгово-промословою палатою відповідної країни.

    «Такі сертифікати надавалися, ми завершували оформлення. А вже в рамках повноважень по перевірці сертифікатів про походження ми направляємо відповідні запити до Малайзії. Серед сотень запитів, які ми направили, ми отримали тільки 26 відповідей, які підтвердили, що ті сертифікати, які нам подавалися під час митного оформлення, є сфальсифікованими. Вони не надавалися ТПП Малайзії, і тут є чітка маніпуляція з країною походження», — розказав він.

    При цьому спроби ДМС стягнути антидемпінгове мито з таких імпортерів частіше за все є не надто успішними: «Виявляється, що компанія-імпортер має 1000 грн статутного капіталу, директорів нерезидентів, і стягнути з неї кошти майже неможливо», — пояснив Суворов.

    Він також зазначив, що постачальними можуть вдаватися до заниження митної вартості товарів на величину антидемпінгового мита та використовують інші товарні коди, які не підпадають під антидемпінг, як, наприклад, це було із постачанням в Україну морозильного обладнання з Китаю у 2008 році.

    Нагадаємо, що у квітні Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі при Міністерстві економіки України порушила три антидемпінгові розслідування, що стосуються фактів ухилення від сплати антидемпінгового мита при імпорті в Україну прокату з вуглецевої сталі з покриттям, дротів та сталевих кріплень, вироблених в Китаї. Для цього, як зазначається, використовувались схеми обходу, такі як постачання через треті країни, зокрема, Малайзію, та штучне заниження митної вартості.

  • Китай у квітні знизив виробництво сталі на 7%

    Китай у квітні 2025 року скоротив виробництво сталі на 7% порівняно з березнем — до 86,02 млн т (далее…)

  • КНР запроваджує антидемпінгові мита на пластик зі США, ЄС, Японії та Тайваню

    У неділю, 18 травня, Китай оголосив про введення антидемпінгових мит у розмірі 74,9% на імпорт сополімерів POM (далее…)

  • Китай розкритикував нову торговельну угоду між Великою Британією та США

    Китай попередив Велику Британію про нову торговельну угоду зі США (далее…)

  • Попит українців у квітні на авто китайського виробництва зріс на 8%

    Впродовж квітня 2025 року українці придбали 1256 легкових авто (далее…)