Ellyt, always here

Метка: споживаннясталі

  • Споживання сталі в Україні у січні-лютому зросло на понад 50%

    За підсумками січня-лютого 2025 року споживання металопрокату в Україні зросло на 50,47% відносно аналогічного періоду минулого року.

    (далее…)

  • Сталеві мита: європейська відповідь Трампу

    Європейська металургія останні кілька років перебуває під негативним впливом одразу двох чинників: надмірний імпорт та жорстка екополітика, яка не враховує ринкових реалій. Щодо декарбонізації якісь серйозні поступки з боку Єврокомісії важко прогнозувати. А ось проти закордонних поставок сталі ймовірність нових протекціоністських заходів надзвичайно висока – на тлі 25% мит, запроваджених адміністрацією Д.Трампа в лютому. Це може позначитися і на українському прокаті, для якого ЄС є основним ринком збуту.

    Міттал, на вихід?

    Сталева виплавка в Євросоюзі почала падати з 2018 р., з моменту першого застосування мит Трампа на всю імпортну металопродукцію. За цей час вона знизилася з 160 млн. т. до 129,5 млн. т. за підсумками минулого року. Паралельно скорочувалося видиме споживання сталі. У 2022 р. – на 6,5%, у 2023 р. – на 6,3%, до 129 млн т. На поточний рік асоціація Eurofer не має особливого оптимізму: прогноз погіршений у лютому. Якщо раніше передбачалося, що видиме споживання підвищиться на 3,8%, тепер – лише на 2,2%. Також переглянута оцінка за 2024 р.: зниження на 2,3% замість колишніх 1,8%.

    На перший погляд все просто. Скорочується споживання – знижується виробництво сталі. Проте у Eurofer стверджують, що це не зовсім так. Як причину вказують «зростаючий імпорт» і «витрати, що зростають». Справді, у ІІІ кв. минулого року імпорт досягнув рекордного значення, 28% від загального обсягу продажів. Тобто, кожна третя тонна прокату, що реалізується у ЄС, виготовлена ​​за його межами.

    Тепер треба згадати, що в президентському указі Трампа про застосування 25% тарифів зазначається, що в 2024р. на імпорт припало близько 30% металоспоживання у США. Тобто, у плані зовнішнього тиску на ринок ситуація в ЄС приблизно аналогічна. А це, у свою чергу, дає можливість Єврокомісії обкласти додатковим збором не лише поставки зі США як відповідь, а й з третіх країн. Загальне завантаження сталеплавильних потужностей у європейців за 2024 р. також можна порівняти з американським: 78,5% і 79% відповідно.

    Але, на відміну від заокеанських колег, на єврометалургів додатково тиснуть зростаюча вартість дозволів на викиди парникових газів (EUA) і зобов’язання щодо їх скорочення в рамках кліматичної політики ЄС. Згідно з новими прогнозами аналітиків, опитаних Reuters, цього року EUA подорожчають до €76,88/т. порівняно з торішнім €62,5/т. Далі – більше. У 2026 р. очікується €92,48/т., у 2027 р. — €111,14/т. До 2034 року вартість зросте до €249/т. Це і є ті «зростаючі виробничі витрати», про які говорять Eurofer і учасники ринку.

    Сюди треба додати поступову відмову від безкоштовного розподілу квот за механізмом EU ETS. Тоді стає зрозумілою стурбованість Eurofer, яка регулярно закликає Єврокомісію вдосконалити СВАМ, який по суті є екологічним надподатком, додатково до EUA. Також зрозуміло, чому металургійні компанії ЄС визначають збільшення бюджетного фінансування як головну умову для успішного «зеленого переходу».

    «Державна підтримка матиме ключове значення для забезпечення того, щоб компанія могла модернізувати своє виробництво (в рамках «зеленого курсу» – прим. авт.), залишаючись конкурентоспроможною», — заявив у лютому фінансовий директор концерну ArcelorMittal Дж.Крістіно. Варто зазначити, що вже зараз держпідтримка надається. Підприємства ЄС можуть отримати на декарбонізацію від €500 млн до €1 млрд. Українські виробники про такі обсяги можуть лише мріяти. Але, як випливає з коментаря представника ArcelorMittal, навіть цього недостатньо.

    У Брюсселі це розуміють. На початку лютого там анонсували «План дій у галузі сталі та металів», який «дозволить компаніям реалізувати свої можливості в галузі зелених інвестицій». У доопрацьованому варіанті його представлять до кінця травня. Наразі відомо, що документ міститиме відстрочення деяких положень «зеленої угоди», але при цьому «кліматичні цілі» ЄС залишаться незмінними (скорочення парникових викидів до 2030 р. на 50% від рівня 1990 р.). З цього випливає, що розширення фінансування не передбачається, готуються якісь точкові послаблення.

    Отже, все більш реалістичним виглядає лютневий прогноз Eurofer, відповідно до якого «поєднання CBAM і планованого поступового скасування безкоштовного розподілу квот не забезпечить належного захисту (галузі – прим. авт.) і може додатково стимулювати переміщення виробництва до третіх країн». Власне, у цьому напрямі «крига скресла». ArcelorMittal, найбільший європейський сталевий виробник, два тижні по тому заявив, що розглядає можливість перенесення частини європейських бізнесових процесів до Індії для оптимізації витрат.

    У коментарі концерну уточнювалося, що це рішення поки не стосується виробничих потужностей у Європі. Йдеться про «централізацію бізнес-функцій за рахунок розширення існуючого сервісного центру в Індії». Але вочевидь, що тут головне словосполучення є «поки що». «ArcelorMittal уважно стежить за економічними та регуляторними змінами, які впливатимуть на довгострокову стратегію у Європі. Серед ключових факторів – перегляд механізму CBAM, оцінка торгових заходів ЄС та реалізація Плану дій для сталі та металів», — наголошується у заяві. Тобто, все спирається на ті самі виклики для європейської металургії, які розглядалися вище.

    Остання крапля

    На цьому фоні мита Трампа не здаються за головну проблему. Але вони можуть стати горезвісною краплею, яка переповнює чашу. У 2023 р. США посіли перше місце серед імпортерів європейського прокату: з 17,13 млн. т., відправлених на експорт, 2,33 млн. т. надійшло на американський ринок. Минулого року споживачі із США залишалися найбільшими закордонними покупцями для єврометалургів. Водночас ЄС не є основним постачальником сталі (готова продукція разом із напівфабрикатами) для американської промисловості: до трійки лідерів входять Канада, Мексика та Бразилія.

    Тим не менш, поки Д.Трамп та його адміністрація відмовляються йти на поступки європейським союзникам. Візит єврокомісара з торгівлі та економічної безпеки М.Шефчовича до Вашингтона наприкінці лютого закінчився безрезультатно. ЗМІ з посиланням на дипломатичні джерела повідомили, що на закритому брифінгу для послів країн ЄС М.Шефчович назвав ситуацію «невизначеною» за підсумками проведених перемовин.

    У контексті попереднього використання додаткових 25% митних тарифів під час першої президентської каденції Д.Трампа можна припускати, що домогтися їх скасування для своєї сталі Євросоюзу не вдасться. Можна сподіватися лише на встановлення квот, які жорстко регламентують обсяги для безмитного ввезення до США. Важливе уточнення: щоб досягти таких квотних умов, офіційному Брюсселю знадобилося цілих три роки.

    Враховуючи, що останнім часом грошовий еквівалент сталевого євроекспорту до США становив €3 млрд на рік, за даними Reuters – втрати галузі в короткостроковій перспективі тягнуть приблизно на €10 млрд. Також слід зазначити, що до 2018 р. щорічний сталевий експорт у США був у межах €6,3-6,8 млрд. Тобто. додаткова тарифікація та подальше квотування раніше вже зменшили показник приблизно вдвічі. Навряд чи наслідки цього удару виявляться більш м’якими. Отже, можна погодитися з експертами, на думку яких високі показники сталевого виробництва, 160-152 млн т, досягнуті в 2018 — 2021 рр., залишатимуться в минулому для ЄС.

     

  • Сталеві мита: китайська відповідь Трампу

    Найбільший китайський виробник Baoshan Iron&Steel на початку лютого підвищив внутрішні ціни на більшість видів продукції на 100 юанів ($13,79) за тонну. Хоча, за логікою, мав якщо не знизити, то хоча б тримати на колишньому рівні – з урахуванням 25% тарифів на імпорт сталі, запроваджених адміністрацією Д. Трампа, що загрожують експортним постачанням. Це наочно показує реакцію в галузі на заходи, вжиті офіційним Вашингтоном: металурги КНР вважають, що це не позначиться на загальних обсягах продажу та виробництва. (далее…)

  • У січні споживання сталі в Україні зросло більш як у 2 рази

    За підсумками січня 2025 року споживання металопрокату в Україні зросло у понад 2 рази відносно минулого року, повідомило об’єднання підприємств «Укрметалургпром».

    Минулого місяця ємність внутрішнього ринку склала 297,1 тис. т, тоді як у січні 2024-го споживання було на рівні 137,8 тис. т.

    У січні на український ринок надійшло 194,1 тис. т прокату власного виробництва та 103 тис. т імпортної продукції, частка якої в загальному споживанні становить 34,6%.

    Структура імпорту в січні 2025 р., як і раніше, характеризується суттєвим домінуванням плоского прокату над сортовим (86,5% та 10,7% відповідно).

    Серед металургійних імпортерів у січні 2025 р. перше місце обіймають інші країни Європи (61,3%), на другому ЄС-27 (24,7% ), на третьому – країни Азії (13,8%).

    Нагадаємо, у 2024 році український ринок металопрокату скоротився на понад 6%.

  • У 2024 році український ринок металопрокату скоротився на понад 6%

    За підсумками 2024 року ємність внутрішнього ринку металопрокату становила 3,29 млн т, що на 6,3% менше за показник 2023 року в 3,5 млн т. Такі дані наводить об’єднання підприємств «Укрметалургпром».

    Минулоріч на внутрішній ринок надійшло 2,05 млн т сталі українського виробництва, або 68% від загального обсягу споживання. Тоді як частка імпорту склала 32% або ж 1,12 млн т. За рік імпортна складова зросла на 5,6%.

    Структура імпорту за 12 місяців 2024 р., як і раніше, характеризується суттєвим домінуванням плоского прокату над сортовим (79,6% та 18,8% відповідно). У 2023 році домінування плоского прокату над сортовим також було значним (відповідно,  81% та 18%).

    Серед металургійних імпортерів за 12 місяців 2024 р. перше місце обіймають інші країни Європи (51,8%), на другому ЄС-27 (27,7% ), на третьому – країни Азії (19,2%).

    український ринок металопрокату

  • Український ринок металопрокату скоротився на 8% з початку року

    У січні-листопаді ємність внутрішнього ринку металопрокату скоротилась до 2,99 млн т. Це на 7,95% менше за результат січня-листопада 2023 року, коли споживання сталі було на рівні 3,25 млн т, повідомило об’єднання «Укрметалургпром».

    З початку року частка прокату українського виробництва, що надійшла на внутрішній ринок, склала 62% або 1,86 млн т. Ще 38% або 1,13 млн т припадає на імпорт. Частка імпортної складової відносно результату за 11 місяців минулого року зросла на понад 6%.

    Структура імпорту, як і раніше, характеризується суттєвим домінуванням плоского прокату над сортовим (78,87% та 19,52% відповідно); в січні-листопаді 2023 р, домінування плоского прокату над сортовим також було значним (відповідно,  75,23% та 23,98%).

    Серед металургійних імпортерів перше місце обіймають інші країни Європи (50,6%), на другому ЄС-27 (28,0% ), на третьому – країни Азії (20,0%).

    Нагадаємо, споживання сталі в Україні за 10 місяців впало на 10%.

  • Споживання сталі в Україні за 10 місяців впало на 10%

    У січні-жовтні ємність українського ринку металопрокату становила 2,62 млн т, що на 9,9% менше за показник аналогічного періоду минулого року, коли споживання сталі було на рівні 2,9 млн т., повідомили в об’єднанні «Укрметалургпром».

    Частка металопрокату українського виробництва у загальному обсязі споживання за 10 місяців досягла 60,75%, що відповідає обсягу в 1,58 млн т. У 2023 році цей показник був на рівні 67,6%.

    З початку року на український ринок також надійшло 1,03 млн т імпортного прокату (39,25%), тоді як у минулого року — 939,4 тис. т (32,4%). В структурі імпорту цьогоріч переважає плоский прокат (79,5%), частка сортового складає 18,9%.

    Серед металургійних імпортерів за 10 місяців 2024 р. перше місце обіймають інші країни Європи (49,6%), на другому ЄС-27 (28,2% ), на третьому – країни Азії (20,4%).

    Нагадаємо, споживання сталі в Україні за 9 місяців впало на 7%.

  • Споживання сталі в Україні за 9 місяців впало на 7%

    У січні-вересні поточного року споживання сталі в Україні скоротилося на 6,9% у річному обчисленні і склало 2,42 млн т, повідомило обʼєднання підприємств «Укрметалургпром».

    Частка металопрокату українського виробництва цьогоріч продовжила скорочуватись: за 9 місяців на внутрішній ринок надійшло 1,49 млн т прокату, що становить майже 62% від загального обсягу споживання. Минулого року цей показник становив 1,78 млн т, або 68,5%.

    На імпортну складову у січні-вересні припало 927 тис. т або 38% від ємності ринку, тоді як у 2023 році на ринок надійшло 818 тис. т або майже 31,5%.

    Серед основних імпортерів металургійної продукції в Україну за 9 місяців 2024 року перше місце обіймають інші країни Європи (49,6%), на другому ЄС-27 (28,2% ), на третьому – країни Азії (20,6%).

    Споживання сталі

  • Попит на сталь у світі повернеться до зростання у 2025 році – Worldsteel

    Всесвітня асоціація виробників сталі (Worldsteel) прогнозує подальше зниження попиту на сталь у 2024 році на 0,9%, до 1 751 млн тонн. Водночас вже наступного року асоціація очікує пожвавлення споживання у більшості країн світу за винятком Китаю, що призведе до зростання глобального попиту на 1,2%, до 1 772 млн тонн, зазначається в оновленому прогнозі Worldsteel на 2024-2025 рр.

    «2024 рік був важким для світового попиту на сталь, оскільки світовий виробничий сектор продовжував боротися з постійними зустрічними вітрами, такими як зниження купівельної спроможності домогосподарств, агресивне посилення грошово-кредитної політики та ескалація геополітичної невизначеності. Поточна слабкість житлового будівництва, яка зумовлена жорсткими умовами фінансування та високими витратами, ще більше сприяла млявому попиту на сталь», — пояснив Мартін Теурінгер, керуючий директор Німецької асоціації виробників сталі та голова Комітету Worldsteel з економіки.

    Він зазначив, що до кінця поточного року спостерігатиметься помітне зниження попиту на сталь у Китаї та більшості країн з розвиненою економікою. Зокрема, спад активності у китайському секторі нерухомості призведе до зниження попиту на 3% цього року та ще на 1% — наступного. Водночас в асоціації відзначили ймовірність більш значного державного втручання та підтримки реальної економіки, що може підтримати попит на сталь у Китаї у 2025 році.

    У розвиненому світі у 2024 році попит на сталь знизиться на 2,0%, оскільки основні економіки, що використовують сталь, такі як США, Японія, Корея та Німеччина, зіткнуться зі значним спадом. Однак є оптимізм щодо 2025 року, з прогнозованим зростанням попиту на сталь у розвинених країнах на 1,9%, що пов’язаний з помірним відновленням у ЄС, США та Японії.

    Тим часом у країнах, що розвиваються, за винятком Китаю, попит на сталь зросте на 3,5% у 2024 році та на 4,2% у 2025 році, головним чином завдяки стійкому зростанню Індії та відновленню в інших великих економіках, що розвиваються. Зокрема, Worldsteel очікує збільшення попиту на сталь в Індії на 8% протягом 2024 та 2025 років завдяки зростанню в усіх секторах та триваючим інвестиціям в інфраструктуру.

    Очікується, що попит на сталь в інших країнах світу, що розвиваються, таких як регіони Близького Сходу та Північної Африки та АСЕАН, відновиться у 2024 році після значного уповільнення протягом 2022-2023 років.

    «Незважаючи на поточні проблеми, пов’язані з такими факторами, як тривалі наслідки жорсткої грошово-кредитної політики, підвищені витрати, обмежена доступність і геополітична невизначеність, ми з обережним оптимізмом дивимося на те, що світовий попит на сталь увійде в фазу помірного зростання на широкій основі в 2025 році. Ключовими детермінантами прогнозу світового попиту на сталь на 2025-2026 роки будуть прогрес, досягнутий у стабілізації сектора нерухомості Китаю, ефективність коригування процентних ставок у стимулюванні приватного споживання та бізнес-інвестицій, а також траєкторія витрат на інфраструктуру в контексті декарбонізації та цифрової трансформації в основних світових економіках», — додав Теурінгер.

  • CEO Метінвесту очікує на пожвавлення світового споживання сталі у 2025 році

    Зараз металургійна галузь переживає найдовший період спаду активності та споживання на світовому ринку сталі за останні 20 років, однак у 2025 році може відбутися перелом, що призведе до пожвавлення ділової активності, вважає генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков.

    Він розповів, що пік циклічного за своєю природою ринку сталі припав на кінець 2021 – початок 2022 року. Потім ринок пішов на спад через початок війни в Україні, загострення енергетичної кризи, перебої у ланцюжках постачання та економічну невизначеність в усьому світі. 2022 і 2023 роки були періодом, коли світ намагався впоратися з наслідками війни, що спалахнула в центрі Європи. А тепер до неї додалася ще й війна на Близькому Сході.

    «Думаю, зараз ми переживаємо найдовший спад у сталеливарному циклі за останні 20 років. Адже він вже триває понад три роки. Отже, у 2025 році має відбутися перелом на ринку та пожвавлення споживання», — зазначив керівник компанії під час Siderweb 2024, щорічного форуму, присвяченого стану та майбутньому сталеливарної промисловості Італії та Європи.

    Він уточнив, що попередній спад на ринку сталі на початку 2000 року тривав менш ніж півтора року, а у 2008-2009 роках – декілька місяців.

    Протягом останнього року європейський ринок сталі був найбільш нестабільним: імпорт зараз становить понад 27% видимого споживання сталі в Європі. Ситуацію ускладнюють високі ціни на енергоносії та конфлікти.

    Риженков сподівається, що до перелому ринку призведуть дії уряду США щодо зниження облікової ставки та пакет стимулів, який нещодавно запровадив уряд Китаю.