Ellyt, always here

Метка: залізнаруда

  • Bloomberg: Китай призупиняє нові закупівлі залізної руди у BHP

    Китайська державна компанія China Mineral Resources Group (CMRG), створена Пекіном для централізації закупівель залізної руди (далее…)

  • Залізорудні ціни: безнадійне майбутнє

    Вартість головної металургійної сировини не має передумов для підвищення в найближчі роки. Ситуація на китайському ринку є ключовим фактором, оскільки на нього припадає до 75% світового залізорудного експорту.

    Внутрішні фактори

    Скорочення виплавки сталі в КНР за січень-серпень на 2,8%, до 671,81 млн т мало неоднозначний вплив. З одного боку, це зменшило надлишок метпродукції на внутрішньому ринку та втримало спотові сталеві котирування від стрімкого падіння. Гарячекатаний рулон на старті року та на початку вересня коштував однаково – $472/т FOT. А зниження ціни арматури з $457/т до $435/т – наслідок тривалої кризи у секторі житлового будівництва. Таким чином, відносна стабільність сталевих цін підтримувала залізорудні котирування.

    З іншого боку, зменшення виплавки сталі позначилося на попиті на залізорудну сировину (ЗРС). Тому ії імпорт до Китаю за січень-серпень знизився на 1,6%, до 801,62 млн т. Власний видобуток впав ще сильніше – на 5,4%, до 678,1 млн т. Таким чином, слабший попит з боку меткомбінатів дозволяв їм збивати закупівельні ціни на ЗРС.

    Як результат, під дією цих чинників поточні котирування в порту Ціндао практично не відрізняються від тих, що були на початку року: $103,5/т CFR на 19 вересня проти $103/т на 1 січня для базової руди Fe61. Динаміка частково збігається із рухом цін на готову сталь. Зниження тривало до 25 червня, локальний мінімум становив $90,8/т. Потім пішло відновлення.

    Нюанс полягає в тому, що сталевий прокат у Китаї з 25 липня знов почав дешевшати, реагуючи на надмірні як і раніше обсяги виробництва. Це говорить про те, що скорочення, досягнуте у січні-липні, не є достатнім. Водночас залізорудні котирування знов пішли вгору з 23 серпня. Можна припустити, що це пов’язано із фінансовим становищем меткомпаній.

    За даними Національного бюро статистики КНР, консолідований прибуток сталеливарної галузі за січень-липень склав $9,02 млрд порівняно з $170 млн за той же період 2024 р. Це вказує на масштабне державне субсидування, що покриває збитки виробників від зниження цін на прокат.

    Вочевидь, що за відсутності фінансових дотацій металургам КНР довелося б скорочувати витрати. Зокрема, більш наполегливо добиватися зниження цін на закупівлях ЗРС. Проте щедра держпідтримка від уряду дозволяє не турбуватися про маржинальність. Таким чином, глобальні ціни на залізну руду певною мірою залежать від цього фактору.

    Але треба зазначити, що в останні роки держпідтримка суттєво знизилася. Пік припав на 2018 р., коли сумарний прибуток китайських металургів досяг $69,7 млрд. У 2019-2020 рр. він опустився до $23,47-24,9 млрд. Потім був сплеск до $62,07 млрд у 2021 р. Надалі показник дуже різко просів: $5,4 млрд у 2022 р., $7,95 млрд у 2023 р., $5,92 млрд у 2024 р.

    Ймовірно, за підсумками поточного року він буде вищим за минулорічний. Проте можна стверджувати, що до колишньої прибутковості, тобто масштабів держдотацій, сталева галузь КНР вже не повернеться. Відповідно, підтримка залізорудних цін теж знижується.

    Зовнішні фактори

    Виключення Індії з ланцюгу постачальників ЗРС на китайський ринок — гарна новина для інших експортерів. У середині вересня уряд у Нью-Делі анонсував запровадження 30% мита на експорт залізної руди з 1 жовтня. У зв’язку з такою тарифною націнкою вона втрачає колишні конкурентні переваги, перш за все перед австралійським матеріалом.

    Станом на 19 вересня індійська руда Fe57 у порту Ціндао коштувала $86/т CFR, австралійська Fortescue постачала туди Fe58,5 по $97,8/т. Вочевидь, незабаром пропозиція з Індії стане дорожчою порівняно з Австралією. Власне, це і є мета офіційного Нью-Делі – припинення зовнішніх відвантажень, забезпечення власних потреб у металургійній сировині.

    Зрозуміло, масштаб присутності компаній із цих країн на ринку КНР неспівставний. Австралія в 2024 р. експортувала 866 млн т ЗРС, Індія — 38 млн т. В обох випадках основним напрямом був і залишається Китай. Але індійські поставки грали роль своєрідного маркеру для покупців. На який вони орієнтувалися у переговорах із австралійськими та іншими видобувачами.

    Ще до введення експортного мита, у січні-червні, індійський експорт ЗРС впав на 45% у річному вимірі, до 11 млн т. саме через високий внутрішній попит. Відтепер, після появи додаткового тарифу, логічно очікувати його повного припинення.

    Ситуативні перебої з постачанням залізної руди поточного року також підтримували китайські ціни, зменшуючи пропозицію. Це і 4 найсильніші тихоокеанські циклони в січні-березні, які перервали перевезення з Австралії. Це і страйки на залізниці та в портах ПАР, а також на шахтах у Перу. Звісно, ​​це були короткочасні чинники. Але, в принципі, такі речі відбуваються досить регулярно.

    І, нарешті, до історії з гвінейським Simandou. Якщо австралійська корпорація Rio Tinto, оператор проекту, реалізує його повною мірою, для решти гравців настануть погані часи. Ще б пак, додаткові 120 млн т високоякісної руди Fe65,5 на рік на китайський ринок – більш ніж серйозний удар. Багатьом експортерам довелося би просто піти звідти – по суті, в нікуди.

    Але ще раніше UAprom припустив, що цього не трапиться. І дійсно, вже на початку вересня у світових ЗМІ з’явилися повідомлення, що влада Гвінеї вимагає від Rio Tinto місцевої переробки руди з Simandou. Тобто будівництва металургійних заводів у цій африканській країні.

    На рішучий настрій військового уряду Гвінеї вказує розірвання концесійної угоди з Emirates Global Aluminium на розробку великого родовища бокситових руд. Ця корпорація з ОАЕ надто зволікала, на думку місцевих посадовців, із будівництвом алюмінієвого заводу.

    Незважаючи на це, Rio Tinto у своєму звіті за підсумками I півріччя підтвердила плани «здійснити перше постачання з родовища Simandou у листопаді 2025 р.». Корпорація стверджує, що до кінця року звідти буде спрямовано до Китаю 0,5-1 млн. т залізної руди. Такий обсяг вказує, що гвінейський проект все ще в пілотній стадії. До промислової експлуатації ще далеко.

    Гра «акул» та наслідки для ринку

    Загалом Rio Tinto зараз реалізує дуже агресивну стратегію. За підсумками ІІ кв. середня ціна відвантажень ЗРС у корпорації знизилася до $80,5/т FOB порівняно з $84,8/т у I кв. При цьому обсяги продажів у квартальному порівнянні зросли на 13%, до 79,9 млн т. А сам видобуток на австралійських рудниках Rio Tinto злетів на 20%, до 83,7 млн ​​т. Це найвищий квартальний показник з 2018 р.

    Тобто, незважаючи на несприятливу кон’юнктуру, компанія продовжує «накачувати» ринок, посилюючи надлишок пропозиції. Що сприяє подальшому зниженню цін. Робиться це з тією ж метою: видавлювання з Китаю дрібніших компаній, з вищими виробничими витратами. Зрозуміло, що їм складно витримувати битву за покупців у змаганні з другим за величиною світовим залізорудним експортером, з річним обсягом продажів 323-338 млн т.

    У цьому сенсі світовий залізорудний експортер №1, бразильська корпорація Vale, спочатку мала більш ліберальну стратегію. Компанія у II кв. скоротила продажі на 3% у річному обчисленні, до 77,3 млн т. Але вона змінила вектор, націлившись на продукцію середнього ґатунку. Тоді як раніше акцент був на преміальному сегменті. Через це випуск окатишів знизився на 12%, до 7,3 млн т. У сегменті середнього сорту в основному експортується і українська залізорудна продукція.

    Але вже в липні бразильський експорт ЗРС досяг 41,1 млн т та побив попередній рекорд у 39,5 млн т, що тримався з грудня 2015 р. І це на тлі загального скорочення обсягів китайського імпорту. Тобто, відбувається те, про що йшлося вище: залізорудні гіганти витісняють із ринку КНР дрібніших виробників.

    За підсумками 2025 р. Vale планує експортувати 325-335 млн т ЗРС. Таким чином, половина всіх зарубіжних закупівель китайських металургів припаде на частку цих двох компаній. Тож їхню стратегію можна вважати ефективною. Але іншим від цього не легше.

    Цього року Китайська асоціація чавуну та сталі (CISA) прогнозує скорочення сталевої виплавки на 4%. Вочевидь, надалі немає передумов для її збільшення – економіка КНР пройшла період бурхливого зростання та вийшла на більш плавну траєкторію. До того ж, офіційний Пекін зараз робить ставку на розвиток високотехнологічних галузей та ІТ, а металоємність інфраструктури зменшується за рахунок нових інженерних рішень та високоміцних матеріалів.

    З цього випливає, що зниження китайського (читай: глобального) попиту на ЗРС продовжуватиметься у середньостроковій перспективі. Це буде створювати постійний тиск на залізорудні ціни – в умовах нарощування поставок Vale та Rio Tinto. Точка рівноваги буде досягнута, коли сталеплавильні потужності в КНР перестануть бути надлишковими, через поступове скорочення сталевого виробництва.

  • JSW Steel створює СП з APMDC для проєкту з видобутку залізної руди 

    JSW Steel об’єдналася з Andhra Pradesh Mineral Development Corporation (APMDC), щоб створити спільне підприємство (далее…)

  • Ferrexpo завершила півріччя зі збитком у майже $200 млн

    Група Ferrexpo із активами в Полтавській області, що спеціалізується на виробництві залізорудної продукції, завершила перше півріччя 2025 року зі збитком у розмірі 196 млн дол. Зокрема, компанія зафіксувала збиток від знецінення основних засобів на суму 154 млн дол.

    Згідно зі звітом компанії, виручка у січні-червні становила 453 млн дол., що на 17% менше у порівнянні першим півріччям минулого року (549 млн дол.) через зниження цін реалізації та незначне скорочення обсягів продажів. Показник EBITDA за 6 місяців впав на 95% до 4 млн дол. (1 півріччя-2024 — 79 млн дол.), що також відображає зростання виробничих витрат.

    «Як ми зазначили під час оприлюднення річних результатів, Група зафіксувала збиток від знецінення основних засобів на загальну суму 154 млн доларів США. Знецінення пов’язане з призупиненням відшкодування ПДВ та впливом на довгострокову модель Групи, а також відображає очікуване зменшення грошового потоку, що, в свою чергу, негативно впливатиме на балансову вартість активів Групи в майбутньому. З урахуванням збитків від знецінення, показник EBITDA за період склав 3,9 млн доларів США, що, з огляду на численні виклики, є стійким результатом», — зауважив фінансовий директор групи Микола Кладієв.

    Капітальні інвестиції за звітний період скоротились до 28 млн дол. проти 55 млн дол. у першому півріччі 2024. Чиста грошова позиція Групи станом на 30 червня становила 50 млн дол. (на 31 грудня 2024 року — 101 млн дол.).

    За підсумками першого півріччя 2025 року виробництво залізорудної продукції на потужностях Ferrexpo склало 3,4 млн тонн, що на 9% менше за перші шість місяців 2024 року. Частка окатків у загальному виробництві становить 64%, товарного концентрату — 36%, тоді як у січні-червні 2024 року 88% від загального обсягу припадало на окатки і 12% — на концентрат.

    «Через зупинку відшкодування ПДВ і, як наслідок, скорочення фінансової ліквідності, Група була змушена зменшити завантаження виробничих потужностей, використовуючи одну лінію огрудкування», — йдеться в повідомленні компанії.

    Продажі залишались на тому ж рівні, що й торік. За шість місяців обсяг реалізованої продукції склав 3,8 млн тонн, що на 1% нижче у річному обчисленні. Близько 60% продукції Ferrexpo відвантажила на експорт через українські чорноморські порти, 35% – залізницею та 5% – річковими баржами.

     

  • Дві компанії із Китаю зацікавилися видобутком залізної та мідної руд в Узбекистані

    28 липня заступник міністра інвестицій, промисловості й торгівлі Узбекистану Ільзат Касимов зустрівся з генеральним директором китайської компанії Limaomaoli Metal Company Сонг Ліпіном (далее…)

  • Метінвесту вдалося збільшити завантаження українських підприємств у 2024 році — Риженков

    У 2024 році Група Метінвест змогла підвищити рівень завантаження виробничих потужностей на основних підприємствах в Україні. Як зазначив генеральний директор компанії Юрій Риженков, слова якого наведені у річному звіті Метінвесту, це стало важливим досягненням групи, зважаючи на тривалий вплив війни на працівників, громади та бізнес.

    «Вирішальну роль у нашій роботі відіграло відновлення судноплавства в Чорному морі. Це забезпечило надійний експортний шлях і дозволило збільшити обсяги поставок на віддалені ринки. Крім того, це сприяло поступовому нарощуванню обсягів виробництва», — зауважив він.

    Зазначається, що Чорноморський коридор, створений у другій половині 2023 року, посилив доступ Метінвесту до віддалених ринків і підвищив рівень завантаження виробничих потужностей. Залізорудні підприємства досягли рівня завантаженості, що склав в середньому 50% від довоєнного рівня, продемонструвавши зростання на 15 % проти 2023 року. Виробництво залізорудного концентрату в 2024 році зросло на 42% у річному обчисленні і склало 15,73 млн тонн.

    Каметсталь та СП Запоріжсталь показали стабільний рівень виробництва – у експлуатації були дві з трьох і три з чотирьох доменних печей відповідно. За підсумками 2024 року виробництво сталі зросло на 4%, до 2,09 млн тонн.

    Попри вихід на операційну стабільність компанія продовжувала стикатися зі значними викликами, серед яких безпекові ризики, проблеми з постачанням електроенергії, кадровий голод, логістичні обмеження, тощо.

    «Упродовж минулого року перебої з енергопостачанням негативно впливали на прибутковість, а дефіцит персоналу посилював навантаження на бізнес. Крім того, попри неймовірну стійкість упродовж більшої частини року, наближення лінії фронту змусило нас поступово призупинити роботу Покровської вугільної групи», — резюмував Риженков.

  • Ferrexpo відзвітувала про скорочення виробництва у 2 кварталі на 40%

    Група Ferrexpo з активами у Полтавській області повідомила про скорочення виробництва залізорудної продукції у 2 кварталі поточного року до 1,27 млн тонн, що на 40% менше за результат 1 кварталу, коли виробництво становило 2,12 млн тонн. Зокрема, у квітні-червні було вироблено 821 тис. тонн залізорудних окатків та 445 тис. тонн залізорудного концентрату.

    Згідно з виробничим звітом компанії, у першому півріччі виробництво залізорудної продукції впало до 3,39 млн тонн, що 9% менше річному обчисленні. За цей період виробництво окатків становило 2,17 млн тонн, концентрату — 1,22 млн тонн.

    Зазначається, що у 2 кварталі Ferrexpo була змушена суттєво скоротити обсяги виробництва і перейти до експлуатації однієї лінії огрудкування замість двох через рішення податкових органів України відтермінувати повернення ПДВ, яке призвело до зниження фінансової ліквідності групи. Протягом січня-квітня Ferrexpo отримала відмову у відшкодування ПДВ на суму 31 млн доларів, яку податкові органи пояснюють персональними санкціями, накладеними на акціонера групи Костянтина Жеваго.

    «Група доклала значних зусиль для зниження своїх витрат, щоб залишатися фінансово життєздатною. Це включає скорочення робочого часу для співробітників, скорочення закупівель товарів, послуг та призупинення всіх несуттєвих капітальних інвестицій та витрат на соціальні проєкти», — зазначила компанія.

  • Ціни на залізну руду залишатимуться на низькому рівні через плани світових гравців розширювати виробництво

    Світові ціни на залізну руду залишаються під тиском через зниження вартості готової сталі в Китаї та амбітні плани ключових гравців добувного сектору розширювати виробництво ЗРС. За останні півтора року вартість руди знизилася на третину, а цьогоріч вона тримається на рівні $100/т і подальші прогнози для галузі залишаються невтішними, йдеться у статті UAprom «Ціни на залізну руду: нові виклики«.

    Найбільш масштабні плани зі збільшення виробництва має Індія. Компанія Lloyds Metals & Energy Ltd (LMEL) отримала ліцензії на нові ділянки родовища Surjagarh, що дозволить збільшити видобуток з 10 до 25 млн т на рік. Tata Steel Ltd (TSL) інвестує $1,18 млрд у розширення видобутку на рудниках Noamundi, Joda та Katamati, доводячи їхню потужність до 55 млн т. Державна Steel Authority of India Ltd (SAIL) також планує нарощувати видобуток, створюючи окрему гірничодобувну структуру.

    Однак, важливіше звернути увагу на заяву голови ради директорів Vedanta Group. Аніл Агарвал наприкінці квітня наголосив на можливості річного виробництва в Індії близько 700 млн т. залізної руди. Вочевидь, йдеться не просто про задоволення внутрішнього попиту, зазначається у статті, а про масштабну експансію на зовнішні ринки. Потенціал залізорудного експорту в Індії насправді великий, а індійські виробники, що продають переважно низькосортну руду Fe 57, можуть “відкусити” частку продажів у виробників Fe 62, серед яких і українські компанії.

    Крім того, відомов про плани бразильської Vale інвестувати $12,26 млрд у родовище Carajas, що дозволить збільшити видобуток до 200 млн т за п’ять років. А також — про плани нарешті завершити реалізацію гвінейського проекту Simandou (перебуває в операційному управлінні британсько-австралійської гірничорудної корпорації Rio Tinto Ltd).

    При цьому місткість залізорудного ринку в КНР, що є найбільшим споживачем залізної руди у світі, останніми роками звужується на тлі зменшення сталевого виробництва. У 2020-2024 роках виплавка сталі знизилася з 1,065 млрд до 1,005 млрд т. Цьогоріч агентство S&P Global прогнозує подальше скорочення до 996 млн т. Тобто попит на ЗРС з боку китайської металургії стабільно падає, а великі видобувачі намагаються ще збільшити пропозицію. Ось чому “епоха низьких цін” на залізну руду скоріше за все буде довгостроковою.

  • Ціни на залізну руду: нові виклики

    Світові ціни на залізну руду за 1,5 року впали на третину. Цьогоріч вони тримаються біля позначки $100/т на тлі зниження вартості готової сталі в Китаї. Подальші прогнози інвестиційних аналітиків невтішні. У кращому випадку ціна ЗРС залишиться на поточному рівні.

    За таких несприятливих ринкових умов деякі великі гравці працюють над розширенням виробництва. Якщо їхні плани будуть втілені, ситуація погіршиться. Оскільки надлишок пропозиції давитиме на ціни.

    Індійські амбіції

    Найбільш рішуче до збільшення видобутку йде Індія. У першій половині травня компанія Lloyds Metals&Energy Ltd (LMEL) отримала ліцензії на нові ділянки родовища Surjagarh у штаті Махараштра. Це розширить річну потужність однойменного руднику з 10 до 25 млн т. ЗРС. Він стане найбільшою невугільною шахтою в Індії. Для цього LMEL на поточний фінансовий рік (ФР, почався 1 квітня) збільшила капітальні витрати на 75% до торішнього, до $768 млн.

    Один з найбільших сталевих виробників, Tata Steel Ltd (TSL), у першій половині травня виділила $1,18 млрд на розширення видобутку на рудниках Noamundi, Joda та Katamati з 40 до 55 млн т. у поточному фінроці.

    Генеральний директор гірничодобувного дивізіону TSL Атул Бхатнагар також повідомив про майбутню участь в аукціонах на право розробки нових залізорудних родовищ у штатах Одіша, Джаркханд та Чхаттісгарх. При цьому видобуток в Одіші група розпочне у найближчі 2 роки.

    Розвивати залізорудне виробництво має намір і державна Steel Authority of India Ltd (SAIL). У рамках цієї компанії міністерство сталі Індії створює окрему гірничодобувну структуру, повідомили джерела у SAIL у другій половині травня. Мета – подальше збільшення видобутку залізної руди. Наразі SAIL управляє 15 рудниками в Джаркханді, Одіші та Чхаттісгарху. У 2024-2025 ФР вони сумарно виробили 33,78 млн т. залізорудної продукції.

    Ці плани поки не загрожують балансу на глобальному ринку ЗРС. Навіть незважаючи на рекордний результат індійської залізорудної галузі в 2024-2025 ФР, коли видобуток підвищився на 4,3%, до 289 млн т. Оскільки експорт при цьому впав відразу на 35%, до 30,92 млн т. Падіння пов’язане зі зростанням внутрішнього споживання: виплавка сталі в Індії за 2024-2025 ФР збільшилася на 4,7%, до 151,14 млн т.

    І це ще не максимум. Зростаюча економіка Індії стимулює дедалі більше металоспоживання. Тому прем’єр-міністр Нарендра Моді наприкінці квітня анонсував вихід до 2047 р. на 500 млн т. потужностей для сталевого виробництва. Нині вони досягли 200 млн т. на рік. Тобто видобуток залізної руди підвищуватиметься паралельно з розвитком металургії.

    Але найвагоміші індійські гравці мають більш амбітні плани. Голова ради директорів Vedanta Group Аніл Агарвал наприкінці квітня заявив про можливість річного виробництва 700 млн т. залізної руди.

    «Сьогодні Індія є четвертим за величиною виробником залізної руди у світі із загальним обсягом 270 млн т. на рік. Тільки Австралія, Бразилія та Китай виробляють більше. Враховуючи наші величезні запаси, ми можемо видобувати 700 млн т. на рік і стати другим за величиною виробником після Австралії. Це цілком можливо. Переваги, які це принесе Індії з точки зору економічного зростання, робочих місць та доходів уряду, є величезними», — зазначив він.

    Вочевидь, йдеться не просто про задоволення внутрішнього попиту. Це про масштабну експансію на зовнішні ринки. Потенціал залізорудного експорту в Індії насправді великий. Розвідані запаси оцінюються у 33 млрд т. Все, що потрібно від влади – спростити видачу екологічних дозволів на розробку нових родовищ.

    Ймовірно, на регіональному рівні проблем не виникне. Оскільки Агарвал обіцяє, що після реалізації програми дохід на душу населення в Чхаттісгарху, Джаркханді та Одіші вдвічі перевищить середній в країні (зараз він нижче за цей показник). Тобто вирішальне слово за центральним урядом. Але чи реальні такі плани з огляду на ринкову ситуацію?

    Основним ринком збуту ЗРС для Індії, як і для України, є Китай. Тут індійські компанії реалізують низькосортну руду Fe 57, популярну у місцевих метзаводів. Тоді як бразильські експортери переважно пропонують преміум-руду Fe 65. Тобто з ними у битві за покупця індійські видобувачі практично не перетинаються. Проте вони можуть «відкусити» частку продажів у виробників Fe 62, серед яких і українські компанії.

    Головного удару, безумовно, зазнають австралійські видобувачі. Вони програють конкуренцію у своєму сегменті. Минулого тижня котирування індійської залізної руди Fe 57 у порту Ціндао були на рівні $73,81/т. SFR, австралійської руди Fe 56,5 марки FSS — $81,17/т. SFR, руди Fe 58,5 австралійської Fortescue Metals Group Inc. — $87,18/т. SFR. Аналогічно у Чжичжао та інших портах.

    Компаніям з України також складно конкурувати з індійськими. Минулого тижня внутрішні ціни на залізну руду Fe 62 в Одіші становили $60/т EXW. Тобто витрати на транспортування продукції до Китаю (включаючи перевалку, фрахт та портові збори) у місцевих виробників нижче за $12/т. Витрати українських ГЗК на логістичні послуги під час експорту до КНР становлять близько $40/т.

    Примара Simandou і не тільки

    Директор гвінейського проекту Simandou (перебуває в операційному управлінні британсько-австралійської гірничорудної корпорації Rio Tinto Ltd) Джерард Райнбергер у травні виступив із сенсаційною заявою. За його словами, першу партію ЗРС із Гвінеї відвантажать цьогоріч вже у листопаді. Запаси Simandou оцінюються у 2,8 млрд т. Його руда має високу якість (Fe 65,5) та не потребує додаткового збагачення.

    Анонс тягне на сенсацію, оскільки Simandou – довгограючий проект. Консорціум на чолі з Rio Tinto для його реалізації створили ще у 2013 року. Терміни запуску постійно зсувалися. Передбачається, що після виходу на повну добувну потужність консорціум у складі Rio Tinto, китайських держкорпорацій Chinalco та Baowu зможе щорічно постачати до КНР 120 млн т. ЗРС.

    Крім будівництва власне руднику проект передбачає прокладання близько 400 км залізничного шляху до глибоководного порту та будівництво там перевалочного термінала. І з цього приводу британське видання Guardian має іншу інформацію.

    Посилаючись на джерела у Гвінеї, видання стверджує, що до середини березня будівельники змонтували лише першу опору балкового мосту для залізничної магістралі. При цьому ключові ділянки залізниці ще не готові, інші допоміжні інфраструктурні проекти далекі від завершення. «Це ставить під сумнів передбачувану дату початку виробництва у жовтні», — наголошується у публікації.

    Вочевидь, Дж.Райнбергер дійсно поспішив з анонсом. Або ЗМІ його неправильно зрозуміли. Але у будь-якому разі проект перейшов у практичну стадію. У січні консорціум підписав контракт з американським концерном Wabtec на постачання локомотивів для майбутньої залізниці. Тому якщо не у 2025 році, то в наступному додаткові обсяги руди з Гвінеї з’являться на китайському ринку. І там буде дедалі тісніше.

    Ще один представник «великої четвірки» найбільших залізорудних компаній світу, бразильська Vale SA, у лютому оголосила про інвестиції $12,26 млрд на родовищі Carajas. В результаті видобуток там за 5 років зросте до 200 млн т. порівняно з торішнім 177,5 млн т. Загалом стратегія Vale передбачає розширення виробництва ЗРС до 360 млн т. до 2030 р. проти 327,65 млн т. у 2024 р.

    При цьому місткість залізорудного ринку в КНР останніми роками звужується на тлі зменшення сталевого виробництва. У 2020-2024 роках виплавка сталі знизилася з 1,065 млрд до 1,005 млрд т. Цьогоріч агентство S&P Global прогнозує подальше скорочення до 996 млн т.

    Тобто попит на ЗРС з боку китайської металургії стабільно падає, а великі видобувачі намагаються ще збільшити пропозицію. Ось чому «епоха низьких цін» на залізну руду скоріше за все буде довгостроковою. Отже, питання собівартості виробництва ЗРС стає ключовим для всіх компаній на китайському ринку.

    За цих умов зберегти залізорудний експорт як важливу частину валютних доходів економіки України можна лише за однієї умови. Якщо уряд зможе приборкати тарифні «апетити» держмонополій (ПАТ «Укрзалізниця», НЕК «Укренерго», НАК «Нафтогаз України»).

    Нагадаємо, що через високу вартість електроенергії та залізничних вантажних перевезень ось уже рік простоює Інгулецький ГЗК, один із найбільших виробників ЗРС. Без коригування тарифної політики до нього можуть додатися й інші підприємства-експортери.

  • Індія планує створити окремий гірничодобувний підрозділ для SAIL

    Міністерство сталі Індії розглядає план створення окремого гірничодобувного підрозділу в межах державної компанії Steel Authority of India Limited (SAIL) (далее…)